ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2002 Справа N 4/572/4244
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши ТОВ “Сільськогосподарська науково-виробнича
касаційну скаргу фірма “Агроінвест”, м. Київ
на постанову від 12.09.02р. Київського апеляційного
господарського суду у справі
та на рішення від 04.04.01р.
у справі № 4/572/4244
арбітражного суду Житомирської області
за позовом ЗАТ “Сільськогосподарська науково-виробнича
фірма “Агроінвест”, м. Київ
до Приватного сільськогосподарського
підприємства “Перемога”, с. Зарубинці
Андрушівського р-ну
Про стягнення 53562,71 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Міщенко В.С., дов. від 21.10.02р. № 70-2
Олійник С.А., дов. від 06.09.02р. № 93
від відповідача: Пилипчук І.Д., дов. від 11.07.02р.
В С Т А Н О В И В:
1.02.2001р. ЗАТ “Сільськогосподарська науково-виробнича фірма
“Агроінвест” звернулося до арбітражного суду Житомирської
області з позовом до приватного сільськогосподарського
підприємства “Перемога” про стягнення 43677,38 грн. основного
боргу та 9885,33 грн. пені.
Позов мотивовано тим, що позивач 30.03.98р. уклав з колективним
сільськогосподарським підприємством “Перемога” (правонаступником
якого є відповідач) договір купівлі-продажу імпортних засобів
захисту рослин, яким позивач зобов’язався до 01.09.98р.
передати, а відповідач оплатити грошима засоби захисту рослин
(ЗЗР). Як пояснив позивач, для уникнення наслідків інфляції
п. 2.5 договору сторони передбачили вартість ЗЗР у доларовому
еквіваленті, що на день укладання угоди становила 6904,44
доларів США, з кінцевим розрахунком у гривні по курсу НБУ на
день оплати в еквіваленті до долару США.
Відповідач за одержані ЗЗР передав 53т патоки на суму 3975,00
грн.
Надалі за додатковою угодою від 02.02.2000р. КСП “Перемога”
визнало заборгованість у сумі 43677,38 грн. (у еквіваленті
7984,90 дол. США), які зобов’язалося перерахувати у строк до
01.09.2000р.
Внаслідок невиконання зобов’язання по оплаті основного боргу та
пені у розмірі подвійної ставки НБУ позивач звернувся з позовом
про стягнення 53562,71 грн.
КСП “Перемога” у відгуку на позов посилаючись на п. 1 Постанови
КМУ від 18.12.98р. № 1998 вважає, що умови договору, зокрема
п.п. 2.5, 2.6 суперечать чинному законодавству і згідно ст. 48
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підлягають визнанню недійсними, оскільки
передбачений в них еквівалент долару США суперечить чинному
законодавству.
Визнаючи ціну продукції зазначеної у п. 2.3 договору – 14073,31
грн., посилаючись на припис ст. 14 Закону України “Про ціни і
ціноутворення” відповідач вважає, що різниця між ціною, яка
утворилася за рахунок зміни курсу іноземної валюти підлягає
вилученню у доход бюджету, а основний борг становить 10098,31
грн., пеня – 2285,81 грн. Одночасно відповідач не визнав
розрахунок з еквівалентом долара США, як необґрунтований,
оскільки навіть з застосуванням еквіваленту борг становить
31135,35 грн.
Виходячи з важкого фінансового стану і правонаступництва
відповідач просить звільнити його від стягнення пені.
Рішенням арбітражного суду Житомирської області від 04.04.2001р.
(суддя Гулова А.Г.) позов задоволено частково, стягнуто на
користь позивача 10098,31 грн. боргу та 2317,56 грн. пені.
Арбітражний суд одночасно у рішенні визнав недійсними п. 2.5
договору від 30.03.98р. і п. 1 додаткової угоди, на підставі
повноважень зазначених у ст. 83 АПК України.
Рішення арбітражного суду ухвалено з посиланням на ст. 99
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Указ Президента України “Про
грошову реформу” від 25.08.96р., якими гривня визначена єдиним
засобом платежу в Україні, розділ 20 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яким
ціна зазначена істотною умовою угоди купівлі-продажу, ст. 4
Закону України “Про ціну і ціноутворення” щодо повноважень
Кабінету Міністрів України здійснювати політику цін на
внутрішньому ринку, утримання інфляційних процесів, зміцнення
національної грошової одиниці, та постанову КМУ від 18.12.98р.
№ 1998 видану згідно повноважень у ціновій політиці, якою
врегульовано формування цін в Україні.
Зважаючи на ці акти законодавства арбітражний суд визнав договір
та додаткову угоду в частині ціни платежу недійсними.
Клопотання про звільнення від сплати пені арбітражний суд
визначив, як безпідставне, а позов задовольнив виходячи з ціни
визначеної у договорі – 14073,31 грн.
Київський апеляційний господарський суд розглянувши за заявою
СНВФ “Агроінвест” від 28.05.01р. справу постановою від
12.09.2002р. (колегія суддів Шаргало В.І. – головуючий, Ланченко
Л.В., Пилипчук Н.Г.) рішення арбітражного суду залишив без змін
погодившись з правовою оцінкою арбітражного суду.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення і
постанови прийнятих у справі та прийняття нового рішення про
стягнення 33579,07 грн. основного боргу та 7567,77 грн. пені
виходячи з права встановлювати у договорах згідно ст. 21 Закону
України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
його предмет та
відсутності заборони чинним законодавством визначати імпортовану
продукцію в іноземній валюті.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., доводи представників
сторін, які підтримали свої вимоги, перевіривши матеріали справи
щодо відповідності висновків викладених у рішенні і постанові,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанції, позивач
прийняв на себе зобов’язання продати КСП “Перемога”,
правонаступником якого є ПСП “Перемога”, ЗЗР уклавши про це
договір від 30.03.98р. Загальна вартість договору на момент його
укладання була сторонами визначена у сумі 14073,31 грн.
Покупець зобов’язався сплатити вартість отриманих ЗЗР до
01.09.01р.
Одночасно з визначенням ціни у гривнях сторони у п. 2.5, 2.6 з
метою уникнення наслідків інфляції в Україні визначили загальну
ціну ЗЗР також у доларах США – 6904,44 дол. США з кінцевим
розрахунком у гривнях в еквіваленті суми договору до курсу НБУ
на день оплати.
Надалі внаслідок несплати ЗЗР у повному обсязі сторони уклали
додаткову угоду від 2.08.98р., в якій вартість узгодили
одночасно 7984,90 доларів США і 43677,38 грн.
Змінивши вартість ЗЗР сторони прийняли нове зобов’язання в
частині вартості продукції визначеної у доларах США і у гривнях.
Оскільки сторони за спільною згодою встановили нову вартість
ЗЗР, таке зобов’язання згідно ст.ст. 161, 228 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
підлягало виконанню.
Суди першої та апеляційної інстанції встановивши зміну умов
угоди не керувалися вимогами ст.ст. 161, 228 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
щодо встановленої ціни та виконання зобов’язання
покупця сплатити вартість за новою ціною узгодженою сторонами до
настання строку кінцевого розрахунку.
Як вбачається з п. 4 додаткової угоди, за згодою сторін
розрахунки можуть бути проведені як в грошовій формі, так і
сільгосппродукцією.
5.11.1998р. відповідач передав позивачу 53т патоки на загальну
суму 3312,50 грн., не встановивши обставин передачі позивачу
патоки та причинний зв’язок між договором купівлі-продажу і цією
операцією, оскільки сума 3312,50 грн. зарахована була до суми
погашення боргу по угоді.
Відповідно застосування сторонами умов у договорі від
30.03.1998р. і додатковій угоді від 22.08.1998р. вартості
продукції у іноземній валюті слід вважати такі умови договору
суперечними чинному законодавству.
Згідно ст. 228 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
ціна є істотною умовою
договору купівлі-продажу.
Як визначено у п. 9.3 Правил застосування Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
затверджених
постановою Верховної Ради України № 312/95 від 14.07.1995р.,
звичайна ціна на продукцію (роботи, послуги) – це ціна не менша
від середньозваженої ціни реалізації аналогічної продукції
(робіт, послуг) за будь-якими іншими угодами купівлі-продажу
укладеними з будь-якою третьою особою протягом 30 календарних
днів, що передують даті реалізації.
Як істотна умова угоди, ціна між суб’єктами підприємництва
України визначається і існує як умова виконання зобов’язання, що
не підлягає зміні у односторонньому порядку в силу припису
ст.ст. 151, 153, 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Застосування в умовах договору вартості продукції в іноземній
валюті суперечить припису ст. 99 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 169 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які грошовою
одиницею по грошовим зобов’язанням України визначили гривню, а
вираження і оплату грошових зобов’язань в іноземній валюті
застосовуються лише у випадках і в порядку встановлених
законодавством.
Встановлення чинним законодавством вираження і оплату грошового
зобов’язання між резидентами України в іноземній валюті не
визначено.
Посилання в договорі на кінцевий розрахунок у гривні в
еквіваленті до долара США по курсу НБУ, на день оплати не
відповідає п. 6 Указу Президента України “Про грошову реформу в
Україні” від 25.08.96р. № 762/96, яким з 2.09.96р. безготівкові
розрахунки, бухгалтерський облік операцій юридичних осіб в усіх
сферах діяльності здійснюється лише у гривнях.
Застосування курсу гривні до іноземної валюти для розрахунків у
гривні також не відповідає Порядку встановлення і використання
офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют,
затвердженого постановою НБУ № 128 від 30.03.98р. (зі змінами
від 18.04.2001р. № 355/5546), оскільки такий курс
використовується резидентами та нерезидентами України для
здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою,
а також в інших випадках, передбачених законодавством України.
На момент звернення з позовом була чинною постанова КМ України
від 18.12.98р. № 1998, в преамбулі якої визначено, що формування
цін з врахуванням витрат у доларовому еквіваленті є
обґрунтованим лише в частині імпортної складової частини ціни.
Оскільки формування цін продукції імпортного походження
пов’язано з врахуванням витрат у доларовому еквіваленті, такі
витрати підлягають визначенню при вирішенні правомірності
застосування наведеного еквіваленту.
У відповідності зі ст. 8, 19, п. 3 ст. 116 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок визначений Кабінетом України
щодо формування цін є обов’язковим, а недотримання порядку
заснованого на Законі та інших нормативно-правових актах слід
визнати недодержанням чинного законодавства.
Здійснення розрахунків з урахуванням еквіваленту іноземної
валюти встановлено постановою КМУ від 18.12.98р. № 1998 лише в
частині імпортної складової структури ціни.
Обставини, з яких сформовано ціну на ЗЗР по угоді від 30.03.98р.
і додатковій угоді від 22.08.98р. судами першої та апеляційної
інстанції не були встановлені.
Відповідальність за неналежне виконання зобов’язань визначена у
главі 18 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Зокрема, ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
визначає відшкодування втрат кредитора з урахуванням
інфляції, а узгодження іншого порядку відшкодування інфляції
сторонами у договорі суперечить приписам цього закону.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції до висновку у
справі при неповному з’ясуванні усіх обставин у справі в їх
сукупності керуючись законом.
Внаслідок неповноти з’ясування усіх обставин у справі рішення і
постанова не відповідають вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення
додержання сторонами вимог ст. 161, 228 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при укладанні та виконанні зобов’язань, які сторони мали намір
придбати та виконати з урахуванням фактичного їх виконання.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення арбітражного суду Житомирської області від
04.04.2001р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.09.2002р. у справі № 4/572/4244 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий К. Кочерова
Судді: В. Рибак
А. Уліцький