ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2002 Справа N 4/2141-22/201
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства
“Кримкурортбудтранс” на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 19.08.2002р.
у справі № 4/2141-22/201 господарського суду Львівської області
за позовом Приватного підприємства “Кримкурортбудтранс”
до відповідача Спільного українсько-російського підприємства у
формі закритого акціонерного товариства “ЛАЗ-Торговий Дім”
про розірвання договору, зобов’язання повернути майно на суму
3 200 000грн.
за участю представників:
ПП “Кримкурортбудтранс” – не з’явилися;
СП”ЛАЗ-Торговий Дім” – не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А :
Приватне підприємство “Кримкурортбудтранс” звернулося до
Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою на рішення господарського суду Львівської області від
26.07.2002р. у справі № 4/2141-22/201.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
19.08.2002р. подана апеляційна скарга повернута скаржнику на
підставі п. 3 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв’язку з тим,
що скаржником до апеляційної скарги не додано документів, що
підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Не погоджуючись з ухвалою суду, Приватне підприємство
“Кримкурортбудтранс” звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України та просить її скасувати, а справу
передати до суду апеляційної інстанції для розгляду поданої
апеляційної скарги.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом
апеляційної інстанції безпідставно повернуто апеляційну скаргу,
оскільки мито ним сплачено у встановленому розмірі. При цьому,
скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції оскаржувалось
ним лише в частині відмови у задоволенні позову про розірвання
договору купівлі-продажу від 24.09.99р. № 224 і тому державне
мито сплачено у розмірі 42,50грн., відповідно до вимог Декрету
Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст.
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційні скарги на ухвали
місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у
порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення
місцевого господарського суду, постанови апеляційного
господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Порядок повернення апеляційної скарги регламентується ст. 97 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка містить вичерпний перелік підстав, які
тягнуть за собою повернення апеляційної скарги. Зокрема,
відповідно до ч. 3 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна
скарга повертається судом апеляційної інстанції, якщо до скарги
не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у
встановлених порядку і розмірі.
В силу ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне мито сплачується
в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених
законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 45 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позовні заяви і заяви про оскарження
рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються
державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
За змістом ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, одним з об’єктів справляння державного
мита є апеляційна скарга на рішення суду.
Розмір ставок державного мита визначений ст. 3 вказаного Декрету
( 7-93 ) (7-93)
. Зокрема, відповідно до підпункту “г” п. 2 вказаної
норми, ставка державного мита з апеляційних скарг на рішення
встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у
разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із
спорів майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої
виходячи з оспорюваної суми.
Порядок сплати державного мита визначається Інструкцією про
порядок обчислення та справляння державного мита, яка
затверджена наказом Головної державної податкової інспекції
України від 22.04.93 № 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
.
Відповідно до п. 36 Інструкції ( z0050-93 ) (z0050-93)
, позовні заяви по
спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні
господарських договорів, що носять одночасно майновий характер,
до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються
державним митом як за ставками, встановленими для позовів
майнового характеру, так і за ставками, встановленими для
розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні,
зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку
оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно
майновий і немайновий характер.
При цьому, відповідно до п. 37 Інструкції ( z0050-93 ) (z0050-93)
, до
позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не
підлягають вартісній оцінці.
Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи,
рішенням господарського суду Львівської області від
26.07.2002р., яке оскаржувалось скаржником у апеляційному
порядку, у задоволенні заявленого ПП “Кримкурортбудтранс” позову
про розірвання договору купівлі-продажу від 24.09.99р. № 224 та
зобов’язання відповідача повернути майно на загальну суму 3 200
000грн. відмовлено повністю.
Посилання скаржника на те, що в процесі розгляду цього спору,
він уточнив заявлені ним вимоги та просив суд лише розірвати
спірний договір не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
Так, з матеріалів справи не вбачається, що скаржник відмовлявся
від заявлених ним позовних вимог в частині зобов’язання
повернути майно або уточнював заявлені ним вимоги; у рішенні
господарського суду Львівської області від 26.07.2002р.
зазначено, що ПП “Кримкурортбудтранс” заявлені вимоги підтримав
у повному обсязі.
З апеляційної скарги, поданої до Львівського апеляційного
господарського суду, вбачається, що ПП “Кримкурортбудтранс”
оскаржував рішення у повному обсязі, оскільки просив суд
апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду
Львівської області від 26.07.2002р. не вказуючи, що рішення ним
оскаржується в певній частині, зокрема, в частині відмови у
задоволенні заявлених вимог щодо розірвання договору.
Отже, при зверненні з апеляційною скаргою скаржнику необхідно
було її оплатити виходячи з вимог підпункту “г” п. 2 ст. 3
Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
,
а саме у розмірі 50 відсотків ставок, встановлених як для
позовів майнового характеру, так і для розгляду позовних заяв по
спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні
господарських договорів.
Враховуючи, що при зверненні з апеляційною скаргою скаржником до
апеляційної скарги додано доказ сплати лише 42,50грн., суд
апеляційної інстанції вірно дійшов висновку про те, що державне
мито скаржником сплачено не у повному обсязі.
Враховуючи наведене, ухвала Львівського апеляційного
господарського суду від 19.08.2002р. прийнята у відповідності з
чинним законодавством і підстав для її скасування колегія суддів
не вбачає.
Сплачене скаржником державне мито в сумі 42,50грн. відповідно до
платіжного доручення № 19 від 23.09.200р. підлягає поверненню на
підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне
мито” ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки касаційна скарга на ухвалу суду про
повернення апеляційної скарги державним митом не оплачується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
19.08.2002р. у справі № 4/2141-22/201 господарського суду
Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Приватного підприємства “Кримкурортбудтранс” – без задоволення.
2.
3. Видати Приватному підприємству “Кримкурортбудтранс” довідку
на повернення з державного бюджету 42,50 грн. державного мита,
перерахованого відповідно до платіжного доручення від
23.09.2002р. № 19, повернувши з матеріалів касаційної скарги
вказане платіжне доручення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.