ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
10.12.2002                                   Справа N 20-5/869-ж
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді  Кузьменка М.В.,
суддів   Васищака І.М.,
  Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства ДАК “Хліб
України” “Севастопольський комбінат хлібопродуктів” на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
02.10.2002р.
у справі № 20-5/869-ж господарського суду м. Севастополя
за скаргою Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України”
“Севастопольський комбінат хлібопродуктів”
на дії Відділу державної виконавчої служби Нахімовського
районного управління юстиції у м. Севастополі
                    за участю представників:
ДП “Севастопольський комбінат хлібопродуктів” – не з’явилися;
ВДВС Нахімовського РУЮ у м. Севастополі – не з’явилися;
ТОВ “Фірма “Ріон” – не з’явилися;
ДП “Севастопольський винзавод” – не з’явилися
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
Дочірнє   підприємство  ДАК  “Хліб  України”   “Севастопольський
комбінат  хлібопродуктів”  подало  до  господарського  суду   м.
Севастополя скаргу на дії державного виконавця Відділу державної
виконавчої служби Нахімовського районного управління  юстиції  у
м.  Севастополі  щодо  виконання рішень господарського  суду  м.
Севастополя   на  підставі  виданих  наказів  №  20-7/2107   від
29.12.2001р.,  №  20-5/300  від  19.06.2001р.  Скаржник   вважає
неправомірними  дії державного виконавця щодо накладення  арешту
на  грошові  кошти на його розрахункових рахунках відповідно  до
постанов від 16.08.2002р., 19.02.2002р., 01.03.2002р. (а.с.2-3).
 
До  розгляду  подано  скарги, за клопотанням скаржника,  ухвалою
господарського суду м. Севастополя від 29.08.2002р.  застосовано
заходи  до  забезпечення  позову  у  вигляді  зобов’язання  ВДВС
Нахімовського  районного  управління юстиції  у  м.  Севастополя
зупинити  стягнення  грошових коштів з  ДП  ДАК  “Хліб  України”
“Севастопольський  комбінат  хлібопродуктів”  на   користь   ТОВ
“Ріон”,  ДП  “Севастопольський  винзавод”  на  підставі  наказів
господарського суду м. Севастополя від 19.06.2001р. №  20-5/300,
від  29.12.2001р.  № 20-7/2107 до розгляду справи  №  20-5/869-ж
(а.с.14).
 
Ухвалою  Севастопольського апеляційного господарського суду  від
02.10.2002р.  ухвалу  господарського  суду  м.  Севастополя  від
29.08.2002р.  скасовано, у задоволенні клопотання ДП  ДАК  “Хліб
України”   “Севастопольський   комбінат   хлібопродуктів”    про
застосування заходів до забезпечення позову відмовлено  (а.с.39-
40). При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
-     відсутні підстави для застосування заходів до забезпечення
позову, визначені ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ;
-    ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не передбачає такого  заходу
забезпечення  позову  як  зупинення  виконання  рішення  суду  у
зв’язку  з  подачею  скарги  на дії органів Державної виконавчої
служби.
 
ДП     ДАК    “Хліб    України”    “Севастопольський    комбінат
хлібопродуктів”,  не погоджуючись з постановою суду  апеляційної
інстанції,  звернулося до Вищого господарського суду  України  з
касаційною скаргою та просить її скасувати. Скаржник вважає,  що
оскаржувана  постанова прийнята з порушенням норм процесуального
права,  а  саме – у незаконному складі суду. Так, ДП  ДАК  “Хліб
України”  “Севастопольський комбінат хлібопродуктів”  вказує  на
те, що член колегії суддів - суддя Голик В.С. не мав права брати
участь  у  розгляді апеляційної скарги, т.я розглядав  справу  з
того ж спору між тими ж сторонами.
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  у
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при   винесенні  оспорюваних  судових  актів,  знаходить
касаційну  скаргу такою, що не підлягає задоволенню з  наступних
підстав.
 
Предметом  розгляду у даній справі є законність  дій  державного
виконавця  при  виконанні  ним  рішень  господарського  суду  м.
Севастополя  від  19.06.2001р.  у  справі  №  20-5/300  та   від
19.12.2001р. у справі № 20-7/2107.
 
Виконання  рішення  господарського  суду  є  частиною   судового
процесу  і  тому господарський суд м. Севастополя, приймаючи  до
розгляду   вказану  скаргу,  не  повинен  був  порушувати   нове
провадження  за скаргою. Скарга на дії чи бездіяльність  органів
Державної виконавчої служби розглядається в межах провадження  у
справі,   виконання  рішення  за  якою  здійснюється   державним
виконавцем, дії чи бездіяльність якого оскаржуються (також  див.
роз’яснення  Вищого господарського суду України від 28.03.2002р.
№ 04-5/365).
 
Скарга  на  дії  чи  бездіяльність органів Державної  виконавчої
служби  розглядається судом у порядку, передбаченому ст.  121  2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
За  змістом ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , забезпечення  позову
допускається  в  будь-якій стадії провадження у справі  (у  тому
числі  після  винесення рішення у справі), якщо  невжиття  таких
заходів  може утруднити чи зробити неможливим виконання  рішення
господарського суду.
 
Перелік  заходів  до  забезпечення  позову,  які  застосовуються
господарським судом, визначений ст. 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         і
є виключним.
 
Зазначена  норма не передбачає в якості заходів до  забезпечення
позову  зобов’язання  державного  виконавця  зупинити  виконання
рішення  суду,  у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції  вірно
встановив,  що  ухвала господарського суду  м.  Севастополя  від
29.08.2002р., якою з метою забезпечення позову зобов’язано  ВДВС
Нахімовського  районного  управління юстиції  у  м.  Севастополі
зупинити  стягнення  грошових коштів на підставі  наказів  суду,
прийнята з порушенням вищезазначених норм процесуального права.
 
Крім того, слід зазначити, що звертаючись до суду із скаргою  на
дії   чи  бездіяльність  органів  Державної  виконавчої  служби,
скаржник  не  звертається  за  захистом  свого  порушеного   або
оспорюваного   матеріального  права  чи  охоронюваного   законом
інтересу,  що  характерно для звернення з  позовом,  а  оскаржує
законність дій чи бездіяльності цих органів. Таким чином, суд не
може  застосовувати заходів, передбачених розділом Х ГПК України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  по  відношенню до вимоги, викладеній  у  скарзі,
оскільки  така вимога не є позовною, однак не позбавлений  права
застосувати   таких  заходів  щодо  позову,  за  яким   порушено
провадження у справі.
 
Посилання  скаржника на незаконність складу колегії суддів,  яка
здійснила перегляд ухвали господарського суду м. Севастополя від
29.08.2002р. у апеляційному порядку безпідставні.
 
Відповідно  до  ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суддя,  не  може
брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу),
якщо  він  є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі,
або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його
неупередженості; суддя, який брав участь в розгляді  справи,  не
може  брати  участі в новому розгляді справи у  разі  скасування
рішення, ухвали, прийнятої за його участю.
 
Винесення  рішень у інших справах суддею Голиком  В.С.,  у  яких
брали  участь  ті  ж сторони, не є підставою для  заявлення  ним
самовідводу.
 
За  таких  обставин,  постанова  Севастопольського  апеляційного
господарського   суду   від   02.10.2002р.   відповідає   нормам
процесуального права і підстав для її скасування колегія  суддів
не вбачає.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
02.10.2002р.  у  справі  №  20-5/869-ж  господарського  суду  м.
Севастополя  залишити  без змін, а касаційну  скаргу  Дочірнього
підприємства  ДАК  “Хліб  України”  “Севастопольський   комбінат
хлібопродуктів” – без задоволення.
 
Головуючий суддя    Кузьменко М.В.
 
Судді               Васищак І.М.
 
                    Палій В.М.