ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2002 Справа N 2/407
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю представників:
-Львівського дослідно-експериментального заводу технологічного
обладнання (далі за текстом – Львівський ДЕЗТО) – Ладницького
В.Б.,
-державного науково-дослідного підприємства “Конекс” (далі за
текстом – ДНДП “Конекс” – Ладницького В.Б., Дзисяк Е.П. ,
-Фонду державного майна України (далі за текстом – ФДМУ) –
Антошко М.О.,
-ВАТ “Експериментально-конструкторський і технологічний інститут
захисних покрить” (далі за текстом – ВАТ “ЕКТІавтопром”) –
Курбай Н.І.-
касаційну скаргу ФДМ України
на рішення господарського суду м. Києва від
18.12.2001
у справі № 2/407
за позовом - Львівського ДЕЗТО,
- ДНДП “Конекс”,
- Державного підприємства
науково-технічного центру (далі за
текстом ДПНТЦ) “Композит”
до ФДМ України
третя особа на стороні ВАТ “ЕКТІавтопром”
відповідача –
Про визнання недійсним наказу від 25.05.99 № 845,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2001 (суддя
Домнічева О.І.) позов задоволено частково: наказ ФДМ України від
25.05.99 № 945 “Щодо скасування наказів регіонального відділення
Фонду державного майна України” визнано недійсним з моменту
прийняття та зобов’язано ФДМ України повідомити його регіональне
відділення по Львівській області про резолютивну частину рішення
суду у той самий спосіб, яким було доведено наказ від 25.05.99
№ 945, з метою приведення у відповідність із чинним
законодавства актів регіонального відділення, виданих на
виконання наказу від 25.05.99 № 945.
В частині вимог про зобов’язання відповідача скасувати спірний
наказ в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що
відповідач, видавши спірний наказ, перевищив надані йому чинним
законодавством повноваження, оскільки змінив встановлений між
позивачами і третьою особою розподіл державного майна –
нежитлових приміщень в будинку № 115-б по вул. Зеленій у
м. Львові, вилучивши його із повного господарського відання
позивачів.
Не погоджуючись з таким висновком місцевого господарського суду,
ФДМ України в касаційній скарзі просить скасувати рішення від
18.12.2001 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні
позову, посилаючись на порушення місцевим судом ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
також на неправильне застосування норм Типового положення про
регіональне відділення Фонду державного майна України,
затвердженого наказом ФДМ України від 30.10.92 № 664, та норм
Положення про порядок передачі об’єктів права державної
власності, затвердженого постановою КМ України від 21.09.98
№ 1482.
Третя особа – ВАТ “ЕКТІавтопром” касаційну скаргу підтримало,
зазначивши, що на момент видачі наказу від 25.05.99 № 945
приміщення по вул. Зеленій, 115-б у м. Львові внаслідок
приватизації вибули з державної власності і входили до складу
колективної власності, право здійснення якої належало
акціонерному товариству.
Позивачі у відзиві на касаційну скаргу просять залишити її без
задоволення як необгрунтовану.
В судовому засіданні касаційної інстанції, призначеному на
12.09.2002 о 14 год. 00 хв., оголошувалась перерва до 9 год. 30
хв. 05.12.2002 та до 12 год.00 хв. 10.12.2002.
Заслухавши представників сторін і третьої особи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки в рішенні місцевого суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що ФДМ України видав
наказ від 25.05.99 № 945, яким, зокрема, скасував накази РВ ФДМ
України по Львівській області від 24.03.98 № 326 “Про скасування
наказу РВ ФДМ по Львівській області від 13.05.97 № 667 і
відновлення дії наказу РВ ФДМ по Львівській області від 12.08.96
№ 2025” та від 25.03.98 № 342 “Про передачу приміщень ВАТ
“ЕКТІавтопром” на баланси ДНДП “КОНЕКС”, ДЕЗТО, ДНТЦ “Композит”.
В свою чергу наказом РВ ФДМ України по Львівській області від
12.08.96 № 2025 проведено розподіл приміщень в будівлі № 115-б
по вул. Зеленій у м. Львові між ВАТ “ЕКТІавтопром” і позивачами
та передано на баланси позивачів приміщення відповідно до
протоколів комісії, створеної РВ ФДМ України по Львівській
області, від 02.08.96 № 2 та від 06.08.96 № 3, і специфікації
приміщень вказаної будівлі.
Наказом № 342 від 25.03.98 була визначена загальна площа і
вартість приміщень, які передавалися на баланс кожного з
позивачів; визначено, що такі передаються за рахунок державної
частки в статутному фонді ВАТ “ЕКТІавтопром”; затверджено зміни
до акту оцінки вартісного цілісного майнового комплексу
“ЕКТІавтопром” та зобов’язано голову правління ВАТ
“ЕКТІавтопром” внести відповідні зміни в установчі документи
акціонерного товариства.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того,
що законність прийняття наказів РВ ФДМ України по Львівській
області від 24.03.98 № 326 та від 25.03.98 № 342 встановлена
постановою арбітражного суду Львівської області від 18.11.98 по
справі № 3/192-11(92) за позовом ВАТ “ЕКТІавтопром” до РВ ФДМ
України по Львівській області про визнання недійсними зазначених
наказів.
За висновком суду централізоване джерело коштів Мінавтопрому
СРСР, за рахунок яких були збудовані спірні приміщення, та
закріплення цих приміщень на праві повного господарського
віданні за позивачами, зазначеними наказами РВ ФДМ України по
Львівській області, виключають правомірність наказу ФДМ України
від 25.05.99 № 945, яким відповідач на власний розсуд вилучив із
повного господарського відання позивачів спірні приміщення.
При цьому суд послався на порушення відповідачем статті 37
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та пунктів 3, 7
“Положення про порядок передачі об’єктів права державної
власності”, затвердженого постановою КМ України від 21.09.98.
Разом з тим, як передбачено частиною 2 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не доводяться знову
при вирішенні інших спорів факти, встановлені рішенням
господарського суду під час розгляду справи за участю тих самих
сторін.
Таким чином, рішення господарського суду має преюдиційне
значення для господарського суду, що вирішує інший господарський
спір лише стосовно встановлення фактичних обставин, а не їх
юридичної оцінки, як це вважав за таке місцевий господарський
суд при винесенні оскаржуваного рішення. До того ж суб’єктний
склад сторін у справі № 3/192-11(92) не співпадає зі сторонами у
даній справі. Зазначене свідчить про обгрунтованість доводів
касаційної скарги про порушення місцевим господарським судом
норми частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній
частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими
господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.
З матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування своїх доводів
проти позову відповідач і третя особа посилалися на те, що
спірні приміщення в будівлі № 115-Б по вул. Зеленій у м. Львові
були включені до складу цілісного майнового комплексу державного
підприємства “ЕКТІавтопром”, яке було приватизоване відповідно
до Указу Президента України від 26.11.94 № 699/94 шляхом
перетворення у ВАТ “ЕКТІавтопром” згідно наказу РВ ФДМ України
по Львівській області від 31.05.96 № 1306, що державна
реєстрація ВАТ “ЕКТІавтопром” відбулася 26.06.96 і що його
установчі документи не оспорені і є чинними.
Згідно ст. 10 Указу Президента України “Про заходи щодо
забезпечення прав громадян на використання приватизаційних
майнових сертифікатів” від 26.11.94 № 699/94 з дня державної
реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви
об’єкта переходять до відкритого акціонерного товариства, яке є
правонаступником відповідного об’єкта.
Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
відкрите акціонерне товариство є суб’єктом права
колективної власності, підставою виникнення якого є, зокрема,
перетворення державних підприємств в акціонерні та інші
господарські товариства. До складу майна, власником якого є
господарське товариство, як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону
України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, входить, в
тому числі, майно, передане йому засновниками і учасниками у
власність. Зміна розміру статутного фонду акціонерного
товариства, як випливає із ст.ст. 4, 16, 41 Закону України “Про
господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, є прерогативою загальних
зборів акціонерів як вищого органу товариства.
Зазначене, однак, місцевим господарським судом до уваги взято не
було, повноваження РВ ФДМ України по Львівській області щодо
майна, яке було об’єктом приватизації, після державної
реєстрації ВАТ “ЕКТІавтопром” не були встановлені. Посилання
суду на абз.3 п. 3 ст. 7 Закону України “Про приватизацію
державного майна”, згідно якого державні органи приватизації
здійснюють повноваження власника державного майна у процесі
приватизації, без встановлення моменту закінчення згідно чинного
законодавства процесу приватизації державного підприємства
“ЕКТІавтопром” не може вважатися правомірним. Натомість суд не
звернув увагу, що абзацом четвертим цього пункту державні органи
приватизації наділені правом розпорядження акціями (частками,
паями), що належать державі у майні господарських товариств.
Не може бути визнане обгрунтованим і застосування місцевим
господарським судом до спірних правовідносин норм пунктів 3, 7
"Положення про порядок передачі об’єктів права державної
власності”, затвердженого постановою КМ України від 21.09.98
№ 1482, поскільки це Положення затверджене відповідно до Закону
України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної
власності”, який регулює відносини, пов’язані з передачею
об’єктів права державної власності у комунальну власність
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у
їх спільну власність, а також об’єктів права комунальної
власності у державну власність.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання
відповідача скасувати спірний наказ від 25.05.99 № 945, місцевий
господарський суд виходив з того, що визнання акту недійсним
судом виключає необхідність його скасування органом, що його
прийняв.
Однак, місцевий господарський суд не з’ясував, чи відповідає
така позовна вимога правилам підвідомчості справ господарським
судам, закріпленим статтею 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пунктом першим частини 1 якої,
зокрема, передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у
спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у
законодавстві.
Допущені місцевим господарським судом порушення вимог норми
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного, всебічного і об’єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи, та неправильне застосування
зазначених норм матеріального права відповідно до частини 1
ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених частиною 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування рішення та передачі справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені чинним
законодавством засоби для забезпечення всебічного і повного
з’ясування обставин справи, прав і обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та у відповідності із законом
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ФДМ України задовольнити частково, скасувати
рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2001 по справі
№ 2/407, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.
Головуючий Є. Усенко
С у д д і: О. Глос
Г. Жаботина