ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2002 Справа N 02-5/9-5/17(4/4/56Д)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів: Жаботиної Г.В., Хандуріна М.І.
У відкритому судовому засіданні за участю представників:
СДПІ по роботі з великими Лочман Я.О.
платниками податків у
м. Запоріжжі
ЗАТ КБ “Приватбанк” Лобач О.М., Кравченко Н.Г.
ЗАТ “Запорізький Назаров Ю.І.
оліяжиркомбінат”
розглянувши касаційну Спеціалізованої державної
скаргу податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Запоріжжі.
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від
18.06.2002р.
у справі 4/4/56 Д
господарського суду Запорізької області
за позовом ДПІ в м. Запоріжжі
до 1) ЗАТ КБ”Приватбанк”;
2) ЗАТ “Запорізький
оліяжиркомбінат”.
Про визнання угоди недійсною
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя
Мойсеєнко Т.В.) від 22.03.2002р. позов задоволено з посиланням
на те, що Указ Президента України “Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними
цільовими фондами” від 04.03.98 № 167/98 не є підставою для
визнання недійсним договору про уступку вимоги, оскільки вказані
правовідносини врегульовані ст. 197 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді Лотоцька
Л.О., Бахман Р.М., Коршун А.О.) постановою від 18.06.2002р.
вказане рішення залишив без змін з тієї ж самої підстави.
На вказані рішення Спеціалізованою державною податковою
інспекцією по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі подано касаційну скаргу, в якій міститься прохання
рішення і постанову суду скасувати і в позові відмовити.
Скаржник вважає, що при прийнятті рішення та постанови суд
безпідставно не застосував ст. 14 Указу Президента України “Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з
бюджетами та державними цільовими фондами” від 04.03.98 та
невірно застосував ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р.
№ 185/94 ВР.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “КБ “Приват Банк” просить
рішення господарського суду Запорізької області від 22.03.2002р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.06.2002р. залишити без змін, а касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі без задоволення,
оскільки вважає ці рішення обґрунтованими.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України,
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією у м. Запоріжжі (тепер
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі) заявлено позов до
комерційного банку “Приватбанк” та ЗАТ “Запорізький
оліяжиркомбінат” про визнання недійсним договору цесії (уступки
вимоги) № 17-11/1071 від 19.01.2000р. на підставі ст. 48, і
одночасно міститься прохання стягнути в доход державного бюджету
86 тис. доларів США, тобто суму, про яку йдеться у вказаному
договорі.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд виходив того, що
позовні вимоги ґрунтуються на Указі Президента України “Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом
та державними цільовими фондами”, який є підзаконним актом і на
момент укладення спірної угоди правовідносини щодо уступки
вимоги були врегульовані нормами Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, які мають більшу юридичну силу, тому виходячи з
конституційного принципу верховенства права, цей Указ не є
підставою для визнання договору цесії недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не
суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з
особою кредитора.
Пунктом 14 Указу Президента України № 167/98 від 04.03.98 “Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з
бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що під
час проведення розрахунків, у тому числі за експортними та
імпортними операціями, не допускається уступка вимоги та
переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових
зобов'язань між резидентами, а також між резидентами та
нерезидентами.
Верховний Суд України в постанові від 04.06.2002р. у справі
№ 1/141 господарського суду Дніпропетровської області зазначив,
що вказаний Указ видано у відповідності з п. 4 розділу ХV
“Перехідні положення Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
”, тому
став частиною законодавства України.
З огляду на зазначене, обґрунтування господарського суду
Запорізької області та Дніпропетровського апеляційного
господарського суду щодо відмови в позові слід визнати
помилковим.
Тобто, вказаними судами порушені норми матеріального права.
Крім того, позовна заява ДПІ у м. Запоріжжі не відповідає
вимогам ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в ній містяться
вимоги про визнання договору недійсним згідно ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і одночасно вимога про стягнення коштів, вказаних у
спірній угоді, до державного бюджету.
Такі правові наслідки визнання угоди недійсною, статтею 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
не передбачені.
За вказаних обставин суд повинен був, відповідно до ст. 65 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зобов'язати позивача уточнити позовні
вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Запоріжжі задовольнити частково
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
22.03.2002р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 4/4/56 Д скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької
області в іншому складі суддів.
Головуючий В.Чабан
Судді Г.Жаботина
М.Хандурін