ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6.12.2002 Справа N 27/90
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Козир
Т.П. - головуючого, Дерепи В. І., Плахотнюк С. О., за участю
представників сторін: позивача і 3-ї особи фірми “МОДУС ВІВЕНДІ”
– Міссірова В. П. , відповідача – Власенкової О. О., 3-ї особи -
корпорації “Укрзовніштур” - Павлін Т. В.,
розглянувши касаційну скаргу Об’єднання по міжнародному туризму
“Інтурист – Україна” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 9.09.2002 року у справі за позовом
Об’єднання по міжнародному туризму “Інтурист – Україна” до
Кабінету Міністрів України, 3-і особи фірма “МОДУС ВІВЕНДІ” і
корпорація “Укрзовніштур”,
про визнання недійсним акта ненормативного характеру,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2001 року Об’єднання по міжнародному туризму
“Інтурист – Україна” звернулось до суду з позовом до Кабінету
Міністрів України про визнання недійсним розпорядження № 4-р від
12.01.2001 ( 4-2001-р ) (4-2001-р)
року з мотивів його невідповідності
вимогам закону. Рішенням господарського суду м. Києва від
28.09.2001 року в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
9.09.2002 року рішення суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі Об’єднання по міжнародному туризму “Інтурист
– Україна” просить скасувати судові рішення і направити справу на
новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального
права, неправильне застосування норм матеріального права,
невідповідність висновків суду обставинам справи і недоведеність
обставин справи, які суд визнав встановленими.
Зазначає, що Київський апеляційний господарський суд, в порушення
ст.ст. 22 і 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, розглянув справу у
відсутність представників позивача, яких не повідомив належним
чином про час і місце розгляду справи, і невірно оцінив докази.
Крім того, в порушення ст.ст. 35 і 83 п. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд встановив факти, які не були предметом спору.
Стверджує, що при виконанні рішення суду порушено ст.ст. 115 і
116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів.
Вислухавши пояснення представників сторін і 3-х осіб,
обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ст. 116 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Кабінет Міністрів України здійснює управління
об’єктами державної власності відповідно до закону.
За ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Кабінет
Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і
розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Як встановлено судом, спірним розпорядженням Кабінету Міністрів
України частково змінено розпорядження Кабінету Міністрів України
від 12.09.1997 року № 504 – р ( 504-97-р ) (504-97-р)
про передачу будинків
по вул. Б. Хмельницького, 26, в м. Києві Комісії з цінних паперів
та фондового ринку в частині наступної передачі частини
приміщення державному господарському об’єднанню - корпорації
“Укрзовніштур”.
Це розпорядження прийняте за пропозицією та погодженням державних
уповноважених органів в зв’язку з незадовільним технічним станом
вказаних будинків, які визнані пам’яткою архітектури.
Зазначені будинки перебувають у державній власності, а позивач у
встановленому законом порядку не набув право власності на них.
Згідно ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при розгляді справи не
доводяться факти, які відповідно до закону вважаються
встановленими.
Законність розпорядження Кабінету Міністрів України від
12.09.1997 року № 504 – р ( 504-97-р ) (504-97-р)
та право Кабінету
Міністрів України розпоряджатись зазначеним майном підтверджені
рішеннями Вищого арбітражного суду України від 14.11.1997 року у
справі № 76/8 та від 16.01.1998 року у справі № 94/6 за позовами
ВАТ “Генеральне агентство по туризму “Інтурс – Київ” та Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про
законність спірного розпорядження і його відповідність межам
компетенції Кабінету Міністрів України.
Доводи касаційної скарги про розгляд справи у відсутність
представників позивача і фірми “МОДУС ВІВЕНДІ”, не повідомлених
належним чином про час і місце засідання суду, спростовуються
матеріалами справи, зокрема, ухвалою про призначення судового
засідання і виклик сторін.
Також спростовуються матеріалами справи і доводи касаційної
скарги в частині виходу суду за межі позовних вимог і
встановлення фактів, які не стосуються предмету спору.
Порушення порядку виконання рішення суду, якщо таке мало
місце, не впливає на правильність вирішення спору по суті, а може
бути самостійною підставою для звернення за судовим захистом на
стадії виконання.
Зважаючи на це, суд залишає поза увагою доводи касаційної скарги
в частині порушення ст.ст. 115 і 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В іншому доводи касаційної скарги зводяться до вирішення питань
оцінки доказів та доведеності обставин справи, тому, з
урахуванням повноважень касаційної інстанції, суд залишає їх без
розгляду.
З огляду на викладене, рішення суду відповідають вимогам закону і
обставинам справи, отже, підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Об’єднання по міжнародному туризму “Інтурист –
Україна” залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 9.09.2002 року і рішення
господарського суду м. Києва від 28.09.2001 року – без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді В. Дерепа
С. Плахотнюк