ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2002 Справа N А-2939/1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Полякова Б.М.,
розглянувши з участю -закритого акціонерного товариства
представників: “Завод “Будгідроприлад” – Безпалова
В.Г.;
-ДПІ у Ленінському районі м. Харкова -
Леонової Т.О.
касаційні скарги ЗАТ “Завод Будгідроприлад”
та ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 30.07.2002
по справі № А-2939/1-03
за позовом ЗАТ “Завод Будгідроприлад”
до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
Про зобов’язання списати податковий борг і фінансові санкції
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2002
/суддя Подобайло З.Г./, залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2002
/судді Філатов Ю.М., Бур’янова С.С., Кравець Г.В./ позов
задоволено частково: ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
зобов’язано списати податковий борг позивача по ПДВ в сумі
679,80 грн. за червень 1999 року та штрафну санкцію по ПДВ в
розмірі 363,25 грн., донарахований і стягнутий рішенням
виконуючого обов’язки начальника названої ДПІ від 21.05.2001
№ 321/26-2-00240276. При цьому суди попередніх інстанцій
виходили з того, що право позивача на списання податкового боргу
і штрафної санкції передбачене підпунктами 18.1.1 та 18.1.3
пункту 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІВР /далі
за текстом Закон України від 21.12.2001 № 2181-ІІІ ВР/.
В іншій частині позовних вимог, а саме: про зобов’язання
відповідача списати штрафну санкцію в розмірі 2380,00 грн.,
стягнуту рішенням від 21.05.2001 № 321/26-2-00240276 за
неподання податкової декларації по ПДВ за липень 1998 року –
лютий 2000 року, та штрафну санкцію в розмірі 16276,89 грн.,
стягнуту рішенням від 21.05.2001 № 320/26-2-00240276 за
порушення ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95
“Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки”, відмовлено з мотивів непоширення
норми підпункту 18.1.3 пункту 18.1 ст. 18 Закону України
21.12.2001 № 2181-ІІІ ВР на такого виду штрафні санкції.
В касаційних скаргах позивач і відповідач, посилаючись на
неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпунктів
18.1.1, 18.1.3 пункту 18.1 ст. 18 Закону України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ ВР, просять скасувати постановлені по справі судові
рішення в частині, прийнятій не на їх користь. При цьому позивач
зазначає, що стягнення штрафної санкції на підставі ст. 1 Указу
Президента України від 12.06.95 № 436/95 “Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
суперечить п. 22 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. ДПІ
у Ленінському районі м. Харкова в касаційній скарзі посилається
на те, що з врахуванням положень пункту 1.3 ст. 1 Закону України
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР щодо визначення податкового боргу
виявлені податковою інспекцією за актом від 27.04.2001 податкові
зобов’язання позивача по ПДВ за червень 1999 року та вересень
2000 року не підпадають під ознаки податкового боргу, який
підлягає списанню згідно підпункту 18.1.1 пункту 18.1 ст. 18
цього Закону, а стягнута у зв’язку з цим штрафна санкція – під
ознаки штрафної санкції, передбаченої підпунктом 18.1.3 цього
пункту.
Заслухавши представників сторін, які підтримали відповідні
касаційні скарги, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого
та постанові апеляційного суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга позивача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга
відповідача має бути задоволена з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за актом перевірки
від 27.06.2001 рішеннями від 21.05.2001 № 320/26-2-00240276 і
№ 321/26-2-00240276 з позивача відповідно стягнуто штрафну
санкцію в розмірі 16276,89 грн. на підставі ст. 1 Указу
Президента України від 12.06.95 № 436/95 та донараховано
податкові зобов’язання по ПДВ за червень 1999 року в сумі 679,80
грн., за вересень 2000 року в сумі 772,80 грн., стягнуто штрафні
санкції в розмірі 2380,00 грн. і 3632,50 грн. на підставі
підпунктів 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України від
21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР.
Податкове зобов’язання в сумі 772,80 грн. позивачем сплачене.
Відносини по списанню і розстроченню податкового боргу
регулюються ст. 18 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР,
пункт 18.1 якої гласить: “Списання і розстрочення податкового
боргу, пов’язані з відміною картотеки”.
Згідно підпунктів 18.1.1, 18.1.3 пункту 18.1 цієї статті
списанню з платників податків підлягає податковий борг /крім
пені і штрафних санкцій/, який виник станом на 31.12.1999 року і
не сплачений на день вступу в силу цієї статті, а також пеня і
штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг і не
сплачені до цього ж дня.
Відповідно до пункту 1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ ВР податковий борг /недоїмка/ - це податкове
зобов’язання /з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності/,
погоджене з платником податків або встановлене судом, але не
сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов’язання.
Згідно пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.3 пункту 5.2 ст. 5
цього Закону податкове зобов’язання вважається узгодженим з дня
надання платником податкової декларації /самостійне узгодження
податкового зобов’язання/, а в разі нарахування податкового
зобов’язання контролюючим органом - з дня отримання платником
податкового повідомлення або з дня закінчення процедури
адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, яким
визначено суму податкового зобов’язання, при адміністративному
оскарженні такого рішення.
Строки погашення узгодженого податкового зобов’язання
передбачені пунктом 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ ВР.
Керуючись приписами наведених правових норм щодо моменту
виникнення податкового боргу та беручи до уваги, що податкове
зобов’язання по ПДВ позивачу було нараховане контролюючим
органом рішенням від 21.05.2001, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про
відсутність передбачених підпунктами 18.1.1, 18.1.3 пункту 18.1
ст. 18 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР правових
підстав для списання податкового боргу в сумі 679,80 грн. та
штрафної санкції в розмірі 363,25 грн.
Підтвердженням такого висновку, на думку колегії суддів, є, крім
того, системне тлумачення положень підпункту 18.1 ст. 18
названого Закону. Так, із диспозиції норми цього пункту
випливає, що ним регулюється списання податкового боргу, який
обліковувався в реєстрі розрахункових або виконавчих документів,
направлених обслуговуючому банку платником податків або органом
стягнення і не оплачених в строк у зв’язку з відсутністю коштів
на такому рахунку /картотека/. Таке пов’язане з відміною
картотеки з моменту вступу в силу Закону від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ ВР, що передбачено підпунктом 19.3.1 пункту 19.3
ст. 19 цього Закону.
Одночасно законодавець в підпункті 18.1.5 пункту 18.1 ст. 18
Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР передбачив право платника
податків на списання або розстрочення податкових зобов’язань /в
залежності від часу їх виникнення/, які виникли в податкових
періодах, що передують податковому періоду, на який припадає
набрання чинності цією статтею, за умови самостійного виявлення
та декларування їх платником протягом 60 календарних днів з дня
набрання чинності цією статтею.
Списання податкових зобов’язань, виявлених контролюючим органом
після набрання чинності Законом від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР
незалежно від часу їх виникнення, останнім не передбачено.
Неправильне застосування місцевим і апеляційним господарськими
судами підпунктів 18.1.1, 18.1.3 пункту 18.1 ст. 18 Закону від
21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР призвело до неправильного висновку про
наявність підстав для списання податкового боргу і штрафної
санкції в загальній сумі 1043,05 грн., а відтак рішення та
постанова в цій частині відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягають скасуванню з відмовою позивачу в
позові в цій частині.
Що ж до висновку судів попередніх інстанцій про непоширення
ст. 18 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ВР на штрафні санкції
стягнуті з позивача на підставі ст. 1 Указу Президента України
від 12.06.95 № 436/95 в розмірі 16276,89 грн. та підпункту
17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону в розмірі 2380,00 грн.,
то такий відповідає чинному законодавству.
Так, згідно абзацу 1 преамбули вказаного Закону ним
встановлений, зокрема, порядок погашення зобов’язань юридичних і
фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами
/обов’язковими платежами/, нарахування та оплати пені і штрафних
санкцій, які застосовуються до платників податків контролюючими
органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності. За змістом підпункту 18.1.3 пункту 18.1 ст. 18 цього
Закону списанню підлягають також лише пеня і штрафні санкції,
нараховані на податковий борг, тобто борг перед бюджетами і
державними цільовими фондами.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга позивача задоволенню не
підлягає. При цьому, поскільки позовні вимоги заявлені про
зобов’язання відповідача сплатити зазначені штрафні санкції,
правомірність їх стягнення не є предметом перевірки касаційної
інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Завод Будгідроприлад” залишити без
задоволення.
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Харківської області від
03.06.2002 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 30.07.2002 в частині зобов’язання ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова списати ЗАТ “Завод Будгідроприлад” податковий
борг у сумі 679,80 грн. і штрафну санкцію у розмірі 363,25 грн.
В позові ЗАТ “Завод Будгідроприлад” до ДПІ у Ленінському районі
м. Харкова в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області
від 03.06.2002 та постанову Харківського апеляційного суду від
30.07.2002 залишити без змін.
Головуючий Є.Усенко
С у д д і Г.Жаботина
Б.Поляков