ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.12.2002 Справа N 5\57-пр
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Козир Т.П. розглянув касаційну
скаргу ВАТ “Комунар” на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 05.11.2001 р. у справі № 5\57-пр за
позовом ВАТ “Комунар” до ТОВ “Премєра”, 3-я особа регіональне
відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій
області про визнання недійсним договору за участю представників:
позивача – Крамар І.О., відповідача – Кропивницький В.В., 3-ї
особи - Добровольський О.Ю.
Рішенням арбітражного суду Хмельницької області від 07.06.2001
р. позов задоволено та визнано недійсним договір міни від
12.01.2000 р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.11.2001 р. рішення від 07.06.2001 р. змінено: позов
задоволено частково. Договір міни від 12.01.2000 р. визнано
недійсним в частині п. 5, а саме стосовно реалізації вагової,
рампи, трансформаторної, скважини, пожежного водоймища та
шлакобетонної огорожі. В задоволенні решти частини позову
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову від
05.11.2001 р. посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням
норм чинного законодавства та залишити в силі рішення.
У відзиві на касаційну скаргу регіональне відділення Фонду
державного майна України по Хмельницькій області погодилось з
обґрунтуваннями касаційної скарги.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї
особи, суд встановив наступне.
У квітні 2001 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про визнання недійсним укладеного 12.01.2000 р.
сторонами договору міни, згідно якого позивач передав
відповідачу майно та отримав взамін сільгосппродукцію.
Розглядаючи спір, місцевий і апеляційний суди допустились
неповного зясування обставин справи, що стало перепоною у
здійсненні обґрунтованих юридичних висновків.
Так, позивач неодноразово стверджував про те, що до укладення
договору міни майно позивача перебувало в податковій заставі,
однак місцевий і апеляційний суди цю обставину належним чином не
перевіряли, тому у справі відсутні з цього приводу будь-які
матеріали.
В повному обсязі не досліджені передбачені установчими
документами умови відчуження чи міни майна позивача,
повноваження його керівника на укладання угод, в тому числі
спірного договору міни. Зокрема, протиправні дії керівника
позивача щодо міни майна були предметом дослідження слідчими
органами, наслідком чого був постановлений обвинувальний вирок
Новоушинського райсуду від 03.04.2002 р. відносно гр. Сивуна
П. С.
Апеляційний суд всупереч вимогам п. 7 частини 2 ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
залишив поза увагою висновки місцевого суду
про те, що майно позивача до укладення договору міни було
описане з накладенням арешту на виконання рішень господарського
суду.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа – передачі для розгляду
місцевому суду.
При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене в
цій постанові, вжити заходів щодо всебічного, повного,
обєктивного вирішення спору та ухвалення законного і
обґрунтованого рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Комунар” задовольнити частково.
2. Рішення арбітражного суду Хмельницької області від 07.06.2001
р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.11.2001 р. скасувати.
3. Справу № 5\57-пр надіслати для розгляду господарському суду
Хмельницької області.
Головуючий, судді О. Шульга
В. Дерепа
Т. Козир