ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.12.2002 Справа N 34/229
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чупрун В.Д.
суддів : Грека Б.М., (доповідача у справі)
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Приморському районі м. Маріуполя
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 07.10.2002
у справі № 34/229
господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Трансмедтех”
до Державна податкова інспекція у
Приморському районі м. Маріуполя
3-я особа Відділення Державного казначейства
у м. Маріуполі
про стягнення 122 610 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
3-ї особи – не з’явилися
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.07.2002
(суддя Кододова О.В.) позовні вимоги
про відшкодування з бюджету
ПДВ за грудень 1999 р., січень 2000 р., лютий 2000 р., березень
2000 р., липень 2000р., серпень 2000 р., січень 2001 р.,
березень 2001 р., травень 2001 р., червень 2001 р., серпень 2001
р., листопад 2001 р. усього на суму 128848 грн. – задоволені
повністю.
Крім того, зобов’язано повернути з Державного бюджету України
через УДК у Донецькій області на користь ТОВ “Трансмедтех”
бюджетну заборгованість по ПДВ за грудень 1999 р., січень 2000
р., лютий 2000 р., березень 2000 р., липень 2000 р., серпень
2000 р., січень 2001 р., березень 2001 р., травень 2001 р.,
червень 2001 р., серпень 2001 р., листопад 2001 р. усього на
суму 128 848 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
07.10.2002 р. (колегія суддів: Величко Н.Л., Алєєва І.В.,
М’ясищев А.М.) зазначене рішення залишено без змін.
ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя із рішенням
господарського суду та постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду не погоджується та вважає, що в
судових актах невірно застосовано положення Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
До того ж ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя вважає, що
господарським судом порушено процесуальні норми права в частині
прийняття рішення про права та обов’язки осіб, які не були
притягнуті до справи, а саме ВДК у м. Маріуполі.
Перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в
постанові апеляційного суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлені позовні вимоги
щодо повернення йому з Державного бюджету України бюджетної
заборгованості по ПДВ у розмірі 128 848 грн.. Обґрунтовуючи свою
позицію, позивач посилається на декларації з податку на додану
вартість за грудень 1999 р., січень 2000 р., лютий 2000 р.,
березень 2000 р., липень 2000 р., серпень 2000 р., січень 2001
р., березень 2001 р., травень 2001 р., червень 2001 р., серпень
2001 р., листопад 2001 р..
Відповідно до підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яких проданих товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
При розгляді справи господарським судом встановлено, що за
наслідками господарської діяльності підприємства за грудень 1999
р., січень 2000 р., лютий 2000 р., березень 2000 р., липень 2000
р., серпень 2000 р., січень 2001 р., березень 2001 р., травень
2001 р., червень 2001 р., серпень 2001 р., листопад 2001 р.
різниця між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою
податкового кредиту має від’ємне значення.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права підприємства на отримання з державного бюджету
України надмірно плаченого ПДВ протягом 30 календарних днів з
дня подання розрахунку. Відповідно до частини 5 пункту 7.7.3
статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної обставини платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплаченого податку.
Натомість підприємством пред’явлено позов про зобов’язання ДПІ
повернути з Державного бюджету України через УДК у Донецькій
області бюджетну заборгованість по відшкодуванню ПДВ.
Колегія суддів вважає, що у даній справі позивачем заявлена
вимога, яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому
способу захисту порушеного права, визначеному Законом. Так,
висновок про повернення коштів в розмірі 128 848 грн. – є
юридично неспроможним, оскільки згідно Положення про Державне
казначейство, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 31.07.1995 № 590 – органи Державного казначейства
здійснюють управління наявними коштами Державного бюджету, у
тому числі в іноземній валюті.
За таких обставин, орган Державного казначейства України повинен
залучатися як відповідач у справі за позовом про повернення за
рахунок держаного бюджету зайво сплачених або стягнутих
податків, зборів та обов’язкових платежів.
Проте, таке обґрунтування позивачем не наведено та не вирішено
питання щодо залучення Державного казначейства як сторони по
справі, а місцевий суд в судовому акті даному факту не надав
належної правової оцінки. Не дивлячись на це, кошти рішенням
суду, з яким погодилась апеляційна інстанція, відшкодовані з
державного бюджету (рахунку Управління держказначейства), тобто
3-ої особи. Чинне законодавство не передбачає відшкодування будь-
яких сум не з відповідача, а з третіх осіб.
Разом з тим, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду
від 29.07.2002 про порушення апеляційного провадження, залучено
у якості 3-ої особи на стороні відповідача, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору – ВДК у м. Маріуполі.
Таким чином, апеляційним господарським судом не усунуто
процесуального порушення допущеного господарським судом при
прийнятті рішення, тобто підтримано рішення суду без правового
обґрунтування позиції суду відносно залучення до справи
відділення Державного казначейства у м. Маріуполі не у якості
відповідача, а третьої особи без самостійних вимог, та підстав
залишення рішення суду без змін без врахування цих обставин.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення
місцевого господарського суду та постанова апеляційного
господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права, тому визнати їх законними не можна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.
3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Маріуполя від 06.11.2002 № 12487/10/10-
013 задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
07.10.2002 та рішення господарського суду Донецької області від
15.07.2002 у даній справі скасувати, а справу № 34/229 передати
на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий – суддя В.Чупрун
С у д д і: Б.Грек
М.Черкащенко