ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2002 Справа N 27/18
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Цвігун В.Л.
розглянула у відкритому засіданні
касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську
(надалі – ДПІ у м. Дніпродзержинську),
Відділення Держказначейства у м.
Дніпродзержинську
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
від 05.07.2002
у справі № 27/18
господарського Дніпропетровської області
суду
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДМК-
Трейдінг” (надалі – Товариство)
до Відділення Держказначейства у м.
Дніпродзержинську (надалі – Відділення ДКУ)
третя особа ДПІ у м. Дніпродзержинську
Про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість та процентів у сумі 11.987.292,97 грн.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Кураксіна Я.С. (за дор. від 18.10.2002);
- відповідача: Лещенко О.В. (за дов. № 547 від 04.06.2002);
- третьої особи: Кохан В.М. (за дов. № 14588/10/100 від
18.10.2002),
Коваленко В.М. (за дов. № 11244/10/100 від
31.07.2002).
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. у зв’язку з хворобою судді
Ходаківської І.П. , призначенням судді Яценко О.В. до складу
іншої судової колегії, для перегляду в касаційному порядку
справи господарського суду Дніпропетровської області № 27/18,
призначеної до розгляду колегією суддів у складі: головуючого –
Першикова Є.В., суддів Ходаківської І.П. , Яценко О.В. утворено
колегію суддів в наступному складі: головуючий – Першиков Є.В.,
судді Савенко Г.В., Цвігун В.Л.
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку судового
засідання 05.12.2002. Відводів складу колегії суддів не
заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 05.12.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18-
22.04.2002 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено. Стягнуто з
рахунку Відділення ДКУ на користь Товариства 9.867.091,80 грн.
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень
2001 року та 1.347.098,13 грн. відсотків на бюджетну
заборгованість.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.07.2002 (колегія суддів у складі: головуючий – Євстигнеєв
О.С., судді Тищик І.В., Чимбар Л.О.) рішення залишено без зміни.
У касаційних скаргах ставиться вимога про скасування рішення і
постанови з їх невідповідності чинному законодавству.
Зокрема скаржники, посилаючись на п. п. 7.7., 7.7.3, 7.4.1 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
вважають, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не
прийнята до уваги відсутність надмірної сплати податку за
наявності податкового кредиту за придбану металопродукцію у
контрагента, а також не урахування підзаконних актів при
регулюванні спірних відносин.
Позивач у відзиві на касаційні скарги повністю заперечує доводи
відповідача та третьої сторони.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та заперечення, матеріали справи, колегія
суддів Вищого господарського суду України частково задовольняє
касаційну скаргу виходячи з наступних підстав.
Встановлені у справі обставини свідчать про наявність у
податковій декларації за червень 2001 року суми податку на
додану вартість (надалі – ПДВ), яка підлягає відшкодуванню, -
22.576.494 грн. Одночасно у цій декларації зазначена сума
11.792.351 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, та
10.784.143 грн. експортного відшкодування.
На день прийняття судом першої інстанції рішення у справі
Товариству по декларації за червень 2001 року відшкодовано
12.709.402,20 грн.
Колегія суддів відзначає, що відносини по відшкодуванню з
бюджету України платнику податку ПДВ визначені у наступних
нормах Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(надалі – Закон).
Пункти 1.16-18 ст. 1 Закону визначають, що податкове
зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована)
платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена
згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Бюджетне
відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Пункт 7.4.1 ст. 7 визначає, що суми податку, які підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця,
що настає за звітним періодом. Підпункти 7.7.2, 7.7.3 ст. 7
визначають, що у строки, передбачені законом для відповідного
податкового періоду, платник податку подає органу державної
податкової служби за місцем свого знаходження податкову
декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді
податкове зобов'язання чи ні, а у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску,
обігу та погашення казначейських чеків встановлюються
законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших
податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється. Суми,
не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому
пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть
участь в економічному експерименті, що проводиться з 1.07.1999
року до 1.01.2002 року, у разі, коли за результатами звітного
періоду сума податку на додану вартість, визначена як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту за будь-якими операціями з купівлі-продажу товарів
(робіт, послуг), має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України платнику податку
протягом місяця, що настає після подання податкової декларації.
Підставою для отримання відшкодування є податкова декларація.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського векселя на суму відшкодування з бюджету.
Одночасно п. 7.7.5 ст. 7 Закону встановлено, що суми податку на
додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та
використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови
повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на
додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону
доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від
сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку,
визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума
бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного
періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована
бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються
доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства
зараховуються до Державного бюджету України.
Експортне відшкодування передбачено п. 8.1 ст. 8 Закону, згідно
з яким платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування
за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими
документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим
документом), який засвідчує передання права власності на роботи
(послуги), призначені для їх споживання за межами митної
територія України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про
перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а
при вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для
їх вільного використання на митній території України.
Пункт 8.2 ст. 8 Закону передбачає, що для визначення суми
експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до
складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично
сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни
придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку -
постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає
амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та
закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування,
включаючи такий день, а при ввезенні (імпортуванні) таких
товарів (робіт, послуг) - суми податку, сплачені у такий самий
період до бюджету у зв'язку із таким ввезенням (імпортуванням)
або визначені у податковому векселі, виданому протягом такого
місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11 цього Закону, але не
погашеному до дня подання такого розрахунку.
Згідно з п. 8.7 ст. 8 Закону у разі коли платник податку має
непогашену заборгованість з податку на додану вартість минулих
податкових періодів або непогашений податковий вексель, виданий
відповідно до пункту 11.5 статті 11 цього Закону, сума
експортного відшкодування або її частина направляються на
погашення такої заборгованості або зараховуються у рахунок
погашення такого векселя. За добровільним рішенням платника
податку сума експортного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших
податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до
Державного бюджету України. Про таке рішення платник податку
зазначає у декларації.
Здійснюючи розгляд справи, суди першої та апеляційної інстанцій
взагалі підставно посилалися на наведені норми Закону.
Разом з тим попередніми судовими інстанціями не досліджені
обставини, на які послалися відповідач та 3-я особа, щодо
наявності у позивача податкового кредиту, кредиторської
заборгованості та надмірної або фактичної сплати ПДВ та дані
податкової декларації, що є порушенням ст. 43, п. 5 ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Також не дано належної правової оцінки
обставинам та доводам ДПІ у м. Дніпродзержинську щодо
підставності відшкодування Товариству з державного бюджету лише
частини заявленої до відшкодування суми.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень
представників відповідача та третьої особи, попередні судові
інстанції належним чином не визначили підставності залучення до
справи ДПІ у м. Дніпродзержинську лише в якості третьої особи, а
не відповідача, враховуючи встановлені чинним законодавством,
зокрема Законом України від 04.12.90 № 509-ХІІ “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, завдання та функції
органів цієї служби, в тому числі в частині здійснення ними
контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю
обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів,
державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових
платежів) тощо.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до вимог ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
При цьому колегія суддів дійшла висновку, що неповне з’ясування
та дослідження обставин у справі стало підставою для ухвалення
рішення та постанови, які не відповідають приписам чинного
законодавства, що вимагає їх скасування та направлення справи на
новий розгляд для встановлення усіх обставин і прийняття
законного рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську, Відділення Держказначейства у м.
Дніпродзержинську задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.07.2002 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 18-22.04.2002 у справі № 27/18 скасувати.
Справу направити до господарського суду Дніпропетровської
області на новий розгляд.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
В.Цвігун