ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.12.2002 Справа N 21/709
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Солом'янському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 02.10.2002
у справі № 21/709
господарського суду м. Києва
за позовом Дочірнього підприємства “Українська
промислова компанія”
до Державної податкової інспекції у
Залізничному районі м. Києва
про визнання недійсним розпорядження
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – не зявилися
відповідача – Огороднік Д.М. за довіреністю від 06.03.2002
Дочірнє підприємство “Українська промислова компанія” звернулося
з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Києва
про визнання недійсним розпорядження Державної податкової
інспекці_709600.0
Залізничному районі м. Києва № 14 від
06.08.2001 про внесення змін у визначену платником податку сум
податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки
податкової декларації по податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2001 у справі №
21/709 розпорядження Державної податкової
інспекції у Залізничному районі м. Києва № 14 від 06.08.2001 про
внесення змін у визначену платником податку сум ПДВ за
результатами попередньої перевірки податкової декларації по ПДВ
- визнано недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.10.2002 ( судді : Новіков М.М., Мачульський Г.М., Мартюк
А.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення
господарського суду м. Києва від 26.11.2001 – без змін.
В постанові зазначено, що Законом України від 25.06.1991 “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
для платника податку не
передбачено обов'язку та не надано право вимагати від іншого
платника податку будь-яких відомостей.
Крім того, законодавчими актами не передбачено зобов'язання
покупця перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем
в його первинних документах, а також контролювати його показники
податкової звітності по ПДВ.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від
26.11.2001 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 02.10.2002 та відмовити ДП “Українська промислова
компанія” в позові.
На думку заявника скарги, судом допущено порушення норм
матеріального права, що полягає у неправильному застосуванні
положень пп. 7.2.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 2
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
в
редакції від 18.02.1997 , ст. 1
Закону України “Про підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
від 07.02.1991.
Податкова інспекція в касаційній скарзі зазначає, що
контрагентами постачальників позивача не внесені податки до
бюджету, а тому джерело відшкодування по ПДВ з бюджету відсутнє.
Заслухавши пояснення представника від відповідача, перевіривши
правильність застосування місцевим та апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів,
В С Т А Н О В И Л А :
Як слідує з матеріалів справи та встановлених місцевим та
апеляційним господарським судами обставин, у позивача за
наслідками господарської діяльності в листопаді 2000 р. різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту мала від'ємне значення, і відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягала відшкодуванню на протязі місяця, наступного після
подачі декларації. Загальна сума, що підлягала відшкодуванню у
поточному звітному періоді відповідно до податкової декларації
від 20.12.2000 р. становила 306 518, 00 грн.
На виконання вимог наказу ДПА України від 25.03.1999 № 139
здійснено перевірку основних постачальників позивача з питання
правильності нарахування та сплати до бюджету податкових
зобов'язань по податку на додану вартість.
За результатами додаткової перевірки складено акт № 248/23-711
від 02.08.2001, в якому зазначається, що контрагентами ( ТОВ
“Дінар” і ПП “Зорена”), постачальниками ( ПП “Квіт та ДП “Протей-
Ресурси”) позивача податок до бюджету не внесений, а отже
джерело відшкодування ПДВ у позивача відсутнє, в результаті чого
було зменшено суму ПДВ, визначену позивачем до відшкодування в
листопаді 2000 р. на 23 150, 00 грн.
Відповідно до пп. 7.7.3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
– підставою для отримання відшкодування
є дані тільки податкової декларації за звітний період.
За змістом пп. 7.4.1, 7.5 Закону податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів і підставою для включення сум до складу податкового
кредиту є податкова накладна.
Контрагенти позивача зареєстровані в установленому порядку як
платники податку на додану вартість.
Законом України від 25.06.1991 “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
для платника податку не передбачено обов'язку ( ст.
9) та не надано права вимагати від іншого платника
податку будь-яких відомостей ( в тому числі і щодо реєстрації в
якості платника податку, ведення останнім будь-яких
бухгалтерських книг, журналів).
Дослідивши всі в сукупності обставини справи, суд як першої так
і апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що
підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період, та жодним законодавчим актом
України не передбачається зобов'язання покупця перевіряти
достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних
документах, а також контролювати показники податкової звітності
по ПДВ.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в рішенні та в постанові апеляційної інстанції.
Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2001 та постанова
Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2002
прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства, а
тому підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва від 21.10.2002 за № 5879-9-10-005
залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2001 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.10.2002 у справі № 21/709 – залишити без змін.
Головуючий – суддя В.Чупрун
С у д д і Б.Грек
М.Черкащенко