ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.12.2002 Справа N 20/59
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.,
суддів : Дерепи В.І.,
Козир Т.П.
за участю повноважних представників :
від позивача не з'явились
від відповідача Андрійченко Н.І., дов. № 09-18/398
від 7.05.02
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
засіданні касаційну скаргу “Металургійний комбінат “Азовсталь”
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 20.06.2002
року
у справі № 20/59
за позовом Чорноморсько-Азовського виробничо
експлуатаційного управління
морських шляхів, м. Одеса
до Відкритого акціонерного товариства
“Металургійний комбінат
“Азовсталь”,
м. Маріуполь
про стягнення 3649222,65 грн.
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2001 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовом до відповідача про стягнення
3649222,65 грн., посилаючись на те, що останній не виконує умов
договору по розрахункам за виконані роботи.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2002
року (суддя Донець О.Є). позов задоволено частково в сумі
3322493 грн. 40 коп. основного боргу; 106092,17 грн. суми
інфляції; 1700 грн. держмита; 64,82 грн. витрат на ІТЗП.
Провадження у справі стосовно стягнення 175000 грн. припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
20.06.2002 року вказане рішення було змінено, та постановлено
додатково до рішення стягнути з відповідача на користь позивача
297437 грн. 86 коп. – пені та 32309 грн. 52 коп. – три відсотка
річних.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 20.06.02 р. скасувати як
необґрунтовану та прийняту всупереч діючому законодавству
України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 1.06.01 року між ВАТ МК
“Азовсталь” та Чорноморсько-Азовським виробничо експлуатаційним
Управлінням морських шляхів було укладено договір № В.Д. 019200
на виконання ремонтного черпання на підхідному каналі порту
Азовсталь.
6.06.01 та 23.08.01 між сторонами було укладено доповнення № 1
та № 2 до договору.
Пунктом 9.2 договору передбачена оплата за виконані роботи 2
рази в місяць згідно підписаних сторонами актів по формі № 2
згідно п. 6.1 договору не пізніше трьох банківських днів з
моменту підписання акта згідно розрахунку.
Виконання робіт згідно вказаного договору підтверджено актами
виконання робіт та розрахунками, які підписані сторонами.
З матеріалів справи видно, що ВАТ “МК “Азовсталь” не надав
доказів оплати виконаних робіт, тому суд вважає, що
господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція,
правильно прийшов до висновку про необхідність стягнення з
відповідача на користь позивача 3322493 грн. 40 коп. основного
боргу та інфляційні в сумі 106092 грн. 17 коп. , відповідно до
ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, пунктом 10.2 договору від 1.06.01 р. за № ВД 019200
також передбачена відповідальність за прострочку виконання
обов'язків, передбачених п. п. 9.2, 9.4 цього договору у виді
оплати пені в розмірі 0,5% від суми виконаних робіт відповідно
до акта Ф-2 за кожний день прострочки.
Приймаючи рішення в цій частині позову апеляційний господарський
суд правильно вважав, що посилання відповідача на ухвали
господарського суду Донецької області у справах про банкрутство
про введення мораторію та на п. 4 ст. 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
необхідно визнати необґрунтованим,
оскільки мораторій поширюється на вимоги кредиторів, які подали
заяви згідно зі ст. 14 цього Закону, а п. 4 ст. 12 Закону
передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не
поширюється на виплату заробітної плати, аліментів.... на
задоволення вимог кредиторів, які виникли у зв'язку з
обов'язками боржника у процедурах розпорядження майном боржника
в санації.
За таких обставин апеляційна інстанція обґрунтовано задовольнила
позов про стягнення пені в сумі 297437 грн. 86 коп.
Обґрунтованими є також висновки апеляційної інстанції відносно
задоволення позову в частині нарахування трьох процентів річних
з простроченої суми відповідно до вимог ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Доводи відповідача викладені в касаційній скарзі суд вважає
необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам діючого
законодавства, що регулює дані правовідносини.
Апеляційний господарський суд повно і всебічно перевірив
обставини справи, дав належну оцінку всім доказам і прийняв
постанову, яка відповідає обставинам справи і вимогам закону,
тому її необхідно залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
20.06.2002 року у справі № 20/59 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Шульга О.Ф.
С у д д і Дерепа В.І.
Козир Т.П.