ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.12.2002 Справа N 2-5/7465-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м.
судовому засіданні Сімферополі
матеріали касаційної скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.09.2002
у справі № 2-5/7465-2002
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Науково-виробничого кооперативного
об’єднання “Тент”
до Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі
про Визнання недійсною першої
податкової вимоги
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – не з’явилися
відповідача – Гритчина С.Г. за довіреністю від 29.07.2002 №
8776/10
Позивач НВКО “Тент” звернулося з позовом до суду
про визнання недійсною першої податкової вимоги ДПІ
у м. Сімферополі від
22.01.2002 № 1/149, виключити НВКО “Тент” із державних реєстрів
застави рухомої й нерухомої власності, спонукати відповідача
внести зміни в особовий рахунок НВКО “Тент” шляхом списання
заборгованості перед бюджетом у розмірі 16 625, 13 грн.,
обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що підприємством доброякісно
виконані зобов’язання перед бюджетом. Грошові кошти не поступили
по призначенню з вини АКБ “Україна”.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 –
12.07.2002 (суддя Гаврилюк М.П.) у справі № 2-5/7465-2002
позовні вимоги НВКО “Тент” задоволено та визнано недійсною першу
податкову вимогу ДПІ у м. Сімферополі від 22.01.2002 № 1/149.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.09.2002 у даній справі (головуючий – суддя: Горошко Н.П.
, Голик В.С., Маслова З.Д.) рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 09 – 12.07.2002 залишене без
змін, а апеляційна скарга ДПІ у м. Сімферополі – без
задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у м.
Сімферополі подала касаційну скаргу, в якій просить постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.09.2002 та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 09 – 12.07.2002 скасувати, а провадження у справі –
припинити.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ДПІ у м. Сімферополі
посилається на неправильне застосування місцевим та апеляційним
господарськими судами норм матеріального та процесуального
права, а саме: ст. 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі за
текстом – Закон України № 2181-ІІІ), ст.ст. 44, 57
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 15
ст. 4 Декрету КМ України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне
мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
Заслухавши представника від відповідача, проаналізувавши
матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Відповідно до п. 2.3.2 договору від 01.02.2000, укладеного між
НВКО “Тент” та АК АПБ “Україна”, останній прийняв на себе
зобов’язання належним чином виконувати умови даного договору та
своєчасно виконувати розрахункові операції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, НВКО
“Тент” були оформлені і направлені до АК АПБ “Україна” наступні
платіжні доручення:
- № 215 від 19.06.2001 до УДК АР Крим, податок на додану
вартість за травень 2001 в сумі 5 522, 00 грн.;
- № 217 від 19.06.2001 до УДК АР Крим, податок на додану
вартість за червень 2001 в сумі 4000, 00 грн.;
- № 218 від 19.06.2001 до Київське РАЙФУ, податок на прибуток
за червень 2001 в сумі 2000, 00 грн.;
- № 216 від 19.06.2001 до Київського РАЙФУ, податок на
прибуток в сумі 6200, 00 грн.;
- № 231 від 22.06.2001 до РАЙФУ Київського району,
прибутковий податок за травень 2001 в сумі 10, 00 грн.;
- № 225 від 21.06.2001 до РАЙФУ Київського району,
прибутковий податок за І, ІІ квартали 2001 в сумі 2852, 64 грн.;
- № 219 від 20.06.2001 до РАЙФУ Київського району,
прибутковий податок за січень, лютий 2001 в сумі 233, 85 грн..
Всього в сумі: податок на прибуток – 8200, 00 грн., податок на
додану вартість – 9522, 00 грн., прибутковий податок – 3096, 49
грн..
ДПІ у м. Сімферополі не заперечує, що документально перераховані
суми підтверджені матеріалами справи, однак враховуючи той факт,
що відкрита процедура банкрутства АК АПБ “Україна” і платежі до
бюджету на надійшли, НВКО “Тент” зобов’язано повторно
перерахувати 20 810, 49 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2001 Регіональним
уповноваженим Агентства з питань банкрутства у дирекції АК АПБ
“Україна” по АР Крим, на адресу НВКО “Тент” було направлене
повідомлення № 11/2-04-283, відповідно до якого на грошові кошти
в сумі 20 818, 49 грн. були пред’явлені вимоги ДПІ у м.
Симферополі і сума включена до реєстру грошових вимог кредиторів
АК АПБ “Україна”.
Разом з цим, колегією суддів було встановлено, що ні місцевим ні
апеляційним господарськими судами не було розглянуто питання про
необхідність залучення до участі у справі Ліквідаційної комісії
АК АПБ “Україна” по АР Крим, як третьої особи.
До того ж, касаційною інстанцією було встановлено, що подані
позивачем копії відповідних документів у справі (а.с. 12 – 42)
засвідчені підписом секретаря НВКО “Тент”, без зазначення дати
та прізвища, а також при відсутності документів, які б
підтверджували повноваження останнього щодо засвідчення копій
таких документів.
За таких обставин, касаційна інстанція приходить до висновку, що
копії документів засвідчені особою, яка не мала на те
відповідних повноважень, а тому вони не є належним чином
засвідчені, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В силу частини 1 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду чи
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
До того ж, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм
процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або
постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були
залучені до участі у справі.
З огляду на викладене, рішення місцевого та апеляційного
господарських судів у даній підлягають скасуванню як такі, що
прийняті з порушенням норм процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
111-8, п. 3 ст. 111-9, п. 3 ч. 1 ст. 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі від 22.10.2002 № 10714/10-1
задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.09.2002 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 09 – 12.07.2002 у даній справі скасувати, а
справу № 2-5/7465-2002 передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий - суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
М.Черкащенко