ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2002 Справа N 2-16/2602-2002
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Дніпробуд” на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19.08.2002р.
у справі № 2-16/2602-2002 господарського суду АР Крим
за позовом Закритого акціонерного товариства “Дніпробуд”
до відповідачів Фонду державного майна України, Фонду
держаного майна Автономної Республіки Крим,
Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕОЛ”
третя особа Спільне підприємство по будівництву та експлуатації
пансіонату “Нева”
про визнання недійсним договору
за участю представників:
ЗАТ “Дніпробуд” – Коваленко С.О. за дов. від 26.11.2002р. № 01-
1/821;
Фонд державного майна України – Беніцька В.І. за дов. № 22 від
11.01.2002р.; Панченко Н.Д. за дов. від 27.02.2002р. № 83;
Фонду майна АРК – не з’явилися;
ТОВ “ЕОЛ” – Радиш Ю.Д. – директор;
СП “Нева”- Гаєвой В.В. ген. директор
В С Т А Н О В И Л А :
Закрите акціонерне товариство “Дніпробуд” звернулося до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про
визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу
ДОТ “Каскад” від 01.09.2001р., який укладено між Фондом
державного майна України, за дорученням якого діяв Фонд майна АР
Крим, та ТОВ “ЕОЛ”. В обгрунтування заявленого позову, ЗАТ
“Дніпробуд” посилалося на те, даний договір укладено з
порушенням п. 2 ст. 24 Закону України “Про приватизацію майна
державних підприємств”, ст. 49 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, оскільки предметом оренди є майно, яке не належить
другому відповідачу. (1т. а.с. 3-4).
До вирішення даного спору по суті, позивач звернувся до суду з
клопотанням від 14.11.2001р., відповідно до якого доповнив
заявлений позов вимогами щодо визнання недійсним наказу Фонду
державного майна України № 1057 від 14.05.2001р., вказуючи на
те, що майно, яке відповідно до спірного наказу передається в
оренду, є власністю ЗАТ “Дніпробуд” (т.1 а.с.31-32). Також
позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в
якості відповідача – Фонд державного майна України (т.1 а.с.95,
т.2 а.с.14-15).
Заявлені додаткові вимоги до розгляду судом не прийняті, у
зв’язку з тим, що позивач до поданої заяви не додав доказів
сплати державного мита.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.05.2002р. до участі у
справі залучено: в якості відповідача - Фонд державного майна
України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, – Спільне підприємство по будівництву та
експлуатації пансіонату “Нева” (т.2 а.с.19).
Відповідач у справі – Фонд майна АР Крим у поданому поясненні на
позов, зазначає, що не є належним відповідачем у справі,
оскільки спірний договір укладено на виконання наказу Фонду
державного майна України та його доручення (т.1 а.с.96).
Відповідач у справі – ТОВ “ЕОЛ” проти заявленого позову
заперечувало, посилаючись на те, що власником переданого в
оренду майна є держава (1т. а.с.36).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – СП “Нева” у
поясненні на позов зазначила, що майно, яке є предметом оренди
відповідно до умов спірного договору, було передано позивачем як
внесок до статутного фонду СП “Нева”. Однак, у зв’язку з тим, що
це майно не належало ЗАТ “Дніпробуд” на праві власності,
товариство у подальшому виключено із складу засновників, а майно
передано ТОВ “ЕОЛ” згідно акту прийому-передачу, який підписано
СП “Нева” та ТОВ “ЕОЛ” (т.2 а.с.30-31).
До вирішення даного спору по суті, відповідачем у справі –
Фондом державного майна України заявлено для спільного розгляду
з первісним зустрічний позов про визнання права власності на
майно, який не прийнятий до розгляду судом і повернутий
відповідно до ухвали господарського суду АР Крим від
07.06.2002р. (т.2 а.с.72).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
06.06.2002р. заявлений позов задоволено. Відповідно до рішення
суду договір оренди цілісного майнового комплексу дитячого
оздоровчого табору “Каскад” від 01.09.2001р., який укладено
Фондом майна АР Крим та ТОВ “ЕОЛ”, визнано недійсним (т.2 а.с.76-
80).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що:
- майно, яке відповідно до умов спірного договору передано в
оренду ТОВ “ЕОЛ”, є власністю позивача як правонаступника
Орендного підприємства “Гідроенергобуд” і набуто внаслідок
укладення договору купівлі-продажу № КП-161 від 20.09.93р.;
- ДОТ “Каскад” не включено до переліку майна, яке є державною
власністю, у зв’язку з чим Фонд державного майна та його
регіональні відділення не могли були орендодавцями цього майна.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.08.2002р. рішення господарського суду АР Крим від
06.06.2002р. скасовано, у позові відмовлено (т.2 а.с.176-177).
Приймаючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що:
- позивач не довів того, що майно, яке передається за умовами
договору оренди, було приватизовано разом з приватизацією
цілісного майнового комплексу Орендного підприємства
“Гідроенергобуд”;
- безоплатна передача майна не може бути підставою набуття
права власності на нього;
- спірний договір відповідає вимогам Закону України “Про
оренду державного та комунального майна”.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19.08.2002р., ЗАТ “Дніпробуд” звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить його скасувати, а прийняте господарським судом АР Крим
рішення від 06.06.2002р. залишити без змін.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом
апеляційної інстанції:
- порушені вимоги ст. 74 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
при розгляді апеляційної скарги, його позбавлено права викласти
свої доводи у повному обсязі;
- оформлено постанову з порушенням ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки в її вступній частині невірно зазначено
прізвища судді та представників сторін;
- не оголошено повний текст прийнятої постанови в судовому
засіданні;
- неповно досліджені матеріали справи та дана їм неправильна
оцінка;
- невірно застосовано Декрет Кабінету Міністрів України “Про
систему валютного регулювання та валютного контролю”, оскільки
його норми не регулюють спірні правовідносини;
- не застосувавши ст. 24 Закону України “Про приватизацію
майна державних підприємств” ( 2163-12 ) (2163-12)
, невірно дійшов
висновку про те, що безоплатна передача майна є способом
приватизації, а не пільгою по приватизації об’єктів;
- не застосував норми Декрету Кабінету Міністрів України “Про
приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств
та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду” ( 57-93 ) (57-93)
,
ст.ст. 8,15,17,20,24,28 Закону України “Про приватизацію майна
державних підприємств” ( 2163-12 ) (2163-12)
, постанови Кабінету Міністрів
України від 08.09.93р. № 717 “Про затвердження методики оцінки
вартості об’єктів приватизації” ( 717-93-п ) (717-93-п)
.
Відповідач у справі – ТОВ “ЕОЛ” у поданому відзиві на касаційну
скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.08.2002р. залишити без змін, а подану касаційну скаргу – без
задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд порушує
провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону
України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
є, зокрема, захист
гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних
інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову
до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд
шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб,
права і охоронювані законом інтереси яких порушені або
оспорюються.
ЗАТ “Дніпробуд”, яке звернулося до суду з даним позовом, не є
суб’єктом матеріального права, на захист якого подано позов.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що
майно, яке відповідно до спірного договору передається в оренду,
є власністю Організації орендарів “Гідроенергобуд”,
правонаступником якої є ВАТ “Дніпробуд”.
Разом з тим, судом першої інстанції при вирішенні даного спору
встановлено, що ДОТ “Касакад” позивачем переданий як внесок до
статутного фонду СП “Нева”, про що також зазначав позивач у
поданому позові.
Відчужене акціонером або засновником майно до статутного фонду
господарського товариства, яким є також і закрите акціонерне
товариство, набуває статусу об’єкта права власності
господарського товариства як юридичної особи, що визначено ст.
26 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
від 07.02.91р., ст.
10 Закону України від 27.03.91р. “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
, ст. 12 Закону України від 19.09.91р. “Про
господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Таким чином, особа, яка звернулася з даним позовом до суду, не є
належним позивачем у даній справі. Отже, судом апеляційної
інстанції вірно встановлено, що позивач не є суб’єктом права
власності, на захист якого ним подано позов.
За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 19.08.2002р. у цій справі прийнята у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і
підстав для її скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.08.2002р. у справі № 2-16/2602-2002 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства “Дніпробуд” – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.