ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2002 Справа N 17-6-33/02-4323
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Малого підприємства у формі
товариства з обмеженою відповідальністю “Одеселектропастранс
ЛТД” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.08.2002р.
у справі № 17-6-33/02-4323 господарського суду Одеської області
за позовом Малого підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю “Одеселектропастранс ЛТД”
до відповідача Селянсько-виробничого кооперативу “Романівський”,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Аіст”
про визнання договору недійсним
за участю представників:
МП ”Одеселектропастранс ЛТД” –Валігурський М.М. за дов. № 1 від
09.10.2002р.;
СВК “Романівський” – не з’явилися;
ТОВ “Аіст” – не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А :
МП “Одеселектропастранс ЛТД” звернулося до господарського суду
Одеської області з позовом про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 19.11.2001р., який укладено між СВК
“Романівський” та ТОВ “Аіст”. В обгрутнування заявленого позову,
МП “Одеселектропастранс ЛТД” посилалося на те, що спірний
договір не відповідає чинному законодавству, оскільки на майно,
яке є об’єктом купівлі-продажу, накладено арешт ВДВС
Приморського районного управління юстиції м. Одеси (а.с.2).
Відповідач у справі – ТОВ “Аіст” проти заявленого позову
заперечував, вказуючи на те, що спірна угода відповідає чинному
законодавству і до її укладення нотаріусом, який посвідчував
угоду, витребовувались відповідні довідки про відсутність арешту
та заборони на відчуження майна (а.с.18-20).
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2002р. у
задоволенні заявленого позову відмовлено. При цьому, суд першої
інстанції виходив з того, що до посвідчення спірного договору у
нотаріальному порядку, нотаріусом отримано довідки про
відсутність арешту та заборони на відчуження майна (а.с.27-29).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27.08.2002р. рішення господарського суду Одеської області від
17.06.2002р. скасовано, у зв’язку з розглядом судом першої
інстанції даної справи за відсутності повноважного представника
позивача, який не був належним чином повідомлений про день та
місце засідання суду. Крім того, судом апеляційної інстанції
прийнте нове рішення про відмову у задоволенні поданого позову
(а.с.51-52).
Прийняте судом апеляційної інстанції рішення мотивовано тим, що
позивачем не доведено факту накладення арешту на майно належними
доказами. Так, судом апеляційної інстанції відхилені як докази у
справі:
- акт опису майна, який складено державним виконавцем ВДВС
Приморського районного управління юстиції м. Одеси без
використання бланків, у зв’язку з чим відповідно до п. 1.7.4
Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена
наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.99р.
( z0865-99 ) (z0865-99)
, він є недійсним;
- постанова про накладення арешту на майно боржника та
заборону його відчуження, враховуючи, що вона фактично не
виконана.
Не погоджуючись з прийнятою Одеським апеляційним господарським
судом постановою від 27.08.2002р., МП “Одеселектропастранс ЛТД”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить її скасувати, прийнявши нове рішення про
задоволення заявленого позову.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що при
прийнятті оскаржуваного судового акта судом апеляційної
інстанції допущено порушення норм Закону України “Про виконавче
провадження”, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та Інструкції про порядок
вчинення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства
юстиції України від 15.12.99р. № 74/5 ( z0865-99 ) (z0865-99)
.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, від відповідача у
справі – ТОВ “Аіст” надійшло клопотання про відкладення розгляду
справи з посилання на неможливість забезпечення явки в судове
засідання повноважного представника.
Подане клопотання колегією суддів відхилено з тих підстав, що
явка представників сторін судом касаційної інстанції не визнана
обов’язковою; ТОВ “Аіст”, у разі відрядження свого повноважного
представника, не було позбавлений можливості уповноважити іншу
особу на представлення його інтересів в суді.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин
справи застосування норм матеріального і процесуального права
при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на сторону покладається
обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, докази повинні
відповідати принципам належності і допустимості. Так,
господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення
для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не
можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оспорюючи дійсність договору купівлі-продажу будівель млина та
його обладнання, який укладено 19.11.2001р. відповідачами у
справі – СВК “Романівський” та ТОВ “Аіст”, позивач вказує на
знаходження майна, яке є об’єктом купівлі-продажу, на момент
укладення спірного договору під арештом, який накладено
державним виконавцем ВДВС Приморського районного управління
юстиції м. Одеси.
Відповідно до ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, недійсною, зокрема,
є та угода, що не відповідає вимогам закону.
В силу ст. 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, власник
на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним
йому майном. При цьому, власник має право вчиняти щодо свого
майна будь-які дії, що не суперечать закону; він може
використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не
забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його
безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Разом з тим, згідно п. 6 даної норми ( 697-12 ) (697-12)
, у випадках і в
порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність
власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути
зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими
особами.
Зокрема, таке обмеження може бути застосовано державним
виконавцем при здійснення ним виконавчих дій шляхом накладення
арешту на майно.
Згідно ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”
( 435-15 ) (435-15)
, арешт майна полягає у проведенні його опису,
оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в
обмеженні права користування майном або його вилученні у
боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Відповідно до п. 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих
дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від
15.12.99р. № 74/5 ( z0865-99 ) (z0865-99)
, при описі та арешті майна
складається акт за встановленою формою.
Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його
відчуження, відповідно до п. 1.7.2 Інструкції ( z0865-99 ) (z0865-99)
,
складається з використанням бланків, які затверджуються
Міністерством юстиції України. При цьому, відповідно до п. 1.7.4
Інструкції ( z0865-99 ) (z0865-99)
, документи та копії документів
виконавчого провадження, визначені п. 1.7.2 Інструкції
( z0865-99 ) (z0865-99)
, складені без використання бланків або захисних
знаків, вважаються недійсними.
З огляду на положення вищезазначених норм права, суд апеляційної
інстанції вірно дійшов висновку про те, що подані позивачем
докази не відповідають вимогам ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова
про накладення арешту не виконана, оскільки не направлене
відповідне повідомлення нотаріальному органу за місцем
знаходження нерухомого майна згідно з п. 5.6.6 Інструкції
( z0865-99 ) (z0865-99)
.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку щодо необгрунтованості заявлених вимог.
Враховуючи зазначене, постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 27.08.2002р. прийнята у відповідності з
нормами матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.08.2002р. у справі № 17-6-33/02-4323 залишити без змін, а
касаційну скаргу МП “Одеселектропастранс ЛТД” – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.