ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2002 Справа N 17-6-3/02-111-4
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Полякова Б.М.,
розглянувши з участю дочірнього підприємства
представника “Рійз-Інвест” (далі за текстом - ДП
“Райз-Інвест”) - Єдноралюка О.І.
касаційну скаргу ДП “Райз-Інвест”
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 17.07.2002
у справі № 17-6-3/02-111-4
за позовом ДП “Райз-Інвест”
до Відділу державної виконавчої служби
Миколаївського районного управління
юстиції
Про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3554,41 грн. та
стягнення процентів в сумі 1145,46 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2002
(суддя Коваленко В.М.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 17.07.2002 (судді:
Бєляновський В.В., Шевченко В.В., Мирошниченко М.А.), в позові
відмовлено з мотивів відсутності з боку відповідача
бездіяльності щодо виконання рішення арбітражного суду Одеської
області від 15.11.99 про стягнення на користь позивача з ВАТ
“Маяк” 27768,80 грн. та ухвали цього ж суду від 13.04.2000 про
зміну способу виконання вказаного рішення шляхом звернення
стягнення на майно боржника, відсутності факту заподіяння
позивачу відповідачем шкоди, з наявністю якої стаття 440 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, на підставі якої, в тому числі, пред’явлено
позов; та непоширення на спірні правовідносини статті 214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої позивач просив стягнути
на його користь проценти в сумі 1145,46 грн. за затримку
відповідачем виконання судового рішення.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені по
справі рішення місцевого і постанову апеляційного суду з
посиланням на неправильне застосування та порушення судами
попередніх інстанцій статей 203, 214, 440, 441 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, статей 29, 34, 35, 37, ч. 7 статті 44, статті 86
Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, статей
22, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не реалізував процесуальне право сторони на участь у
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого і постанові
апеляційного суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України проходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 442 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за шкоду, завдану
організації незаконними діями державних і громадських
організацій, а також посадовими особами при виконанні ними
службових обов’язків в галузі адміністративного управління,
відповідальність настає в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, ч. 3 ст. 11 Закону України “Про
державну виконавчу службу” збитки (шкода), заподіяні державним
виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні
виконавчого провадження (під час виконання рішення), підлягають
відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Стосовно зазначеного порядку, оскільки інше не встановлене
законом, слід виходити із загальних підстав відповідальності за
заподіяну шкоду, передбачених ст.ст. 440, 441 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Зокрема, із приписів цих правових норм випливає, що
відповідальність органу державної виконавчої служби за шкоду,
заподіяну з вини державного виконавця під час виконавчого
провадження, настає за умови, що шкода була заподіяна
незаконними діями чи протиправною діяльністю, яка виразилася в
невиконанні державним виконавцем з його вини передбачених чинним
законодавством заходів по виконанню документа, на підставі якого
було порушене виконавче провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем
з врахуванням черговості задоволення вимог стягувачів у межах
зведеного виконавчого провадження відповідно до ст. 44 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
були здійснені
передбачені цим Законом заходи на виконання судових рішень щодо
стягнення на користь позивача з ВАТ “Маяк” грошових коштів з
накладенням арешту на майно боржника та його вилученням для
передачі на реалізацію спеціалізованому державному підприємству
“Укрспецюст”, що, однак, не було завершено через вчинення
державному виконавцю озброєного опору з боку боржника.
За таких обставин висновок суду про прийняття державним
виконавцем необхідних заходів для виконання судового рішення на
користь позивача, а отже і про відсутність правових підстав для
цивільно-правової відповідальності відповідача перед позивачем
кореспондується з положеннями ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Правильним є і висновок суду про непоширення на спірні
правовідносини ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, поскільки
передбачена цією правовою нормою сплата трьох процентів річних
із простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений законом чи договором, є видом цивільно-правової
відповідальності боржника за прострочку грошового зобов’язання.
Разом з тим, виходячи із принципу відшкодування шкоди в повному
розмірі, закріпленого ч. 1 ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, та
відсутності будь-яких інших застережень з цього приводу частиною
2 ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та частиною 3 ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу
службу”, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для
включення в поняття шкоди в деліктному зобов’язанні збитків від
зменшення покупної спроможності грошей внаслідок інфляції не
може бути визнаний таким, що грунтується на правильному
тлумаченні ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що, однак, не вплинуло
на правильність висновку суду щодо прав і обов’язків сторін у
даному спорі.
Викладене спростовує доводи касаційної скарги про неправильне
вирішення судом спору внаслідок неправильного застосування і
порушення судом норм матеріального права, оскільки судом
обставини справи встановлені повно і їм дана правильна юридична
оцінка.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Райз-Інвест” залишити
без задоволення, а постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 17.07.2002 – без змін.
Головуючий, суддя Є.Усенко
С у д д і: Г.Жаботина
Б.Поляков