ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2002 Справа N 14062/1-13
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.,
Цвігун В.Л.
розглянувши
касаційну скаргу АТ”Укрвтормет”, м. Харків
на постанову від 13.08.2002р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 14062/1-13 господарського суду Харківської
області
за позовом АТ “Уквтормет”, м. Харків
до ДПІ у Київському районі м. Харкова
Про стягнення 127074,62 грн.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Мазепа Г.Б. (за дор. від 18.10.2002),
Тарасенко С.Л. (за дор. від 18.10.2002),
Поповкін Д.В. (за дор. від 18.10.02р.);
- відповідача: Бєляєва І.О. (за дов. № 65/10/10-025 від
03.01.2002),
Лєонова Т.О. (за дов. № 16530/10/10-025 від
04.12.2002).
У зв’язку з хворобою судді Ходаківської І.П. для розгляду
господарських справ, призначених до перегляду в касаційному
порядку колегією суддів у складі: головуючого – Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. , утворено колегію суддів
в наступному складі: головуючий – Першиков Є.В., судді Савенко
Г.В., Цвігун В.Л.
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку судового
засідання 05.12.2002. Відводів складу колегії суддів не
заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини
постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2001
(суддя Водолажська Н.С.) позовні вимоги АТ “Укрвтормет”
задоволені. Стягнуто з державного бюджету України на користь АТ
“Укрвтормет” 127074,62 грн. оплати за послуги адвоката.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2002 (колегія суддів у складі: головуючий – Філатов Ю.М.,
Бухан А.І., Кравець Т.В.) рішення господарського суду
Харківської області від 19.11.2001 скасовано, у позові
відмовлено.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, та просить скасувати постанову Харківського
апеляційного господарського суду, з підстав викладених у
касаційній скарзі. Також, скаржник заявив клопотання про заміну
позивача у справі, у зв’язку з перетворенням (перереєстрацією)
акціонерного товариства “Укрвтормет” у товариство з обмеженою
відповідальністю “Укрвтормет”, яке є правонаступником всіх його
прав та обов’язків.
Розглянувши матеріали справи, касаційної скарги, письмові
пояснення відповідача, заслухавши пояснення представників
Генеральної прокуратури України та сторін, колегія суддів
встановила наступне.
Задовольняючи позовні вимоги АТ “Укрвтормет”, суд першої
інстанції виходив з того з того, що при розгляді господарської
справи № 9789/1-13 позивач користувався послугами адвоката
Тарасенко С.Л. (свідоцтво на право заняття адвокатською
діяльністю № 963 від 27.04.2001), який був його
представником. Послуги здійснювалися відповідно до договору між
позивачем та адвокатом від 28.04.2001 про надання адвокатських
послуг. Згідно п. 4 вказаного договору та додаткових угод до
нього № 1 від 13.07.2001 та № 1/2 від 24.07.2001 гонорар
адвокату по господарській справі № 9789/1-13 склав 127074,62
грн. Відповідно до акту прийняття-передачі робіт (послуг) від
05.10.2001, підписаного позивачем та адвокатом Тарасенко С. Л.,
умови договору про надання адвокатських послуг по справі
№ 9789/1-13 виконані у повному обсязі. Згідно з платіжними
дорученнями № 4 від 25.10.2001, № 8 від 01.11.01р. виконаними
банком, позивач перерахував адвокату Тарасенку С.Л. 127074,62
грн. відповідно до згаданих договору та акту виконаних робіт.
Постановою апеляційної інстанції рішення скасовано з тих
підстав, що позивачем документально не підтверджено укладення
договору на надання адвокатських послуг, зокрема щодо надання
послуг адвокатом Тарасенко по справі № 9789/1-13, яка
розглядалась 28.08.01р. Також, на думку апеляційної інстанції на
підставі ст. 25 Закону України “Про Державний бюджет України на
2001р. та Положення про Державне казначейство (затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 р. № 590)
при вирішенні спору про відшкодування збитків, пов’язаних з
неправомірними діями органу Державної податкової служби України
до участі у розгляді справи суд повинен був залучити відповідні
органи Державного казначейства України, оскільки саме останні
уповноважені управляти коштами державного бюджету України і їх
права та обов’язки відносно розпорядження державними бюджетними
коштами повинні були враховуватися господарським судом при
розгляді даної справи.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки та
повноти встановлення у рішенні та постанові господарського суду
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці
адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи
юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. При
цьому також береться до уваги, що, як встановили попередні
судові інстанції, ДПІ у Київському районі зверталася до
Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про визнання
недійсним договору від 28.04.2001 між АТ “Укрвтормет” та
Тарасенком Сергієм Леонідовичем про надання адвокатських послуг
як такого, що укладений без наміру утворення юридичних
наслідків. Рішенням цього суду від 17.01.2002 у справі № 2-1370
в позові було відмовлено. В подальшому ДПІ у Київському районі
оскаржила рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у
Харківському апеляційному суді. Ухвалою Харківського
апеляційного суду від 22.04.2002 у справі № 22-3-1235/2002
апеляційна скарга ДПІ у Київському районі була відхилена і
рішення Дзержинського районного суду м. Харкова залишено без
змін.
Колегія суддів відзначає, що обов’язок господарського суду
оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому
засідання всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, покладений на господарські суди ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду
Беручи до уваги матеріали справи та дані в судовому засіданні
пояснення сторін, колегія суддів вважає за необхідне вказати на
неправильну юридичну оцінку обставин справи господарським судом
першої та апеляційної інстанції..
Колегія суддів відзначає, що встановлюючи обставини справи
попередні судові інстанції відповідно не проаналізували і не
дали належної правової оцінки тому, що додаткова угода № 1/2 від
24.07.2001, якою визначається конкретний розмір гонорару
адвоката, укладена до прийняття місцевим господарським судом
рішення від 28.08.2001 у справі № 9789/1-13.
Якщо навіть допустити, що розмір гонорару, стягнення якого є
предметом розгляду у справі № 14062/1-13, визначається
додатковою угодою № 1/2 від 24.07.2001, то вбачається, що сума
гонорару адвоката за ведення справи № 9789/1-13 була відома ще
до прийняття рішення у цій справі від 28.08.2001. Судами не
встановлено, які обставини перешкоджали АТ “Укрвтормет” заявити
вимогу про стягнення судових витрат на послуги адвоката при
розгляді попереднього основного спору у справі № 9789/1-13, а не
в окремому позовному провадженні, як це зроблено у розглядуваній
справі № 14062/1-13.
Наведене свідчить про неповне з’ясування обставин справи та
неналежну юридичну оцінку доказів у справі.
Крім того судами не взято до уваги, що, по-перше, відповідно до
ст. ст. 44, 49, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
розподіляються сторонами одночасно з прийняттям рішення з
основного спору (про що вказується в резолютивній частині
рішення), по-друге, підставою для відшкодування цих сум
стороною, яка програла, є докази оплати послуг на момент
розгляду справи, оскільки до судових витрат відносяться суми,
які вже були сплачені на день прийняття рішення. Таким чином
попередні судові інстанції не з’ясували правову природу спору,
зокрема – позовних вимог АТ “Укрвтормет”.
Колегія суддів відзначає, що попередні судові інстанції не
визначили наявність обставин, які свідчили б про наявність між
сторонами таких спірних правовідносин, котрі відповідно до
положень ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
могли б стати підставою для
здійснення окремого позовного провадження.
Крім того, суд першої інстанції посилається на ст. 13 Закону
України “Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, а
суд апеляційної інстанції на ст. 25 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2001р., в яких йдеться про
відшкодування збитків, завданих неправомірними діями посадових
осіб державної податкової служби, що свідчить про відсутність
чіткої позиції суду щодо правової природи витрат на оплату
послуг адвоката та підставності їх віднесення до збитків,
завданих неправомірними діями податкових органів.
Колегія суддів враховує, що згідно зі ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката в
разі задоволення позову, покладаються на відповідача, а
відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що
підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку,
встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Як вже
зазначалося, відповідно до ст. 12 цього Закону оплата праці
адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи
юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Колегія суддів, беручи до уваги суть розглядуваних у справі
питань та розмір стягуваної суми, також відзначає, що попередні
судові інстанції належним чином не взяли до уваги Правила
адвокатської етики, які відповідно до ст. 1 не відміняють і не
замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру, а
доповнюють і конкретизують його.
Стаття 4 цих Правил визначає, що гонорар – це передбачена угодою
про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом
дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що
вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних
витрат, пов'язаних з виконанням угоди. Крім того відповідно до
ст. 33 вказаних правил гонорар є єдиною допустимою формою
отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги
клієнту і повинен бути законним за формою і порядком внесення і
розумно обгрунтованим за розміром, а фактори, що повинні братися
до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару,
включають в себе зокрема обсяг часу і роботи, що вимагаються для
належного виконання доручення; ступінь складності та новизни
правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду
для його успішного завершення; необхідність виїзду у
відрядження; роль адвоката в досягненні гіпотетичного
результату, якого бажає клієнт та інші. Жодний з факторів,
вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього
значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно
до обставин кожного конкретного випадку.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія
суддів дійшла висновку, що порушення судами попередніх інстанцій
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повноти з’ясування
обставин справи, в тому числі неповне дослідження предмету і
правової природи позову, унеможливлює правильне застосування
матеріального і процесуального права і є підставою для передачі
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду господарському суду слід взяти до уваги
викладене, всебічно і повно з’ясувати всі фактичні обставини
справи, об’єктивно оцінити докази, що мають значення для
правильного вирішення спору, правильно застосувати норми права,
що регулюють спірні правовідносини і визначають права та
обов’язки сторін в цих відносинах, і прийняти законне судове
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1) Здійснити заміну позивача АТ”Укрвтормет” на ТОВ “Укрвтормет”.
2) Касаційну скаргу АТ”Укрвтормет” задовольнити частково.
3) Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2002 та рішення господарського суду Харківської області
від 19.11.2001 у справі № 14062/1-13 скасувати, а справу
направити до господарського суду Харківської області на новий
розгляд.
Головуючий суддя Першиков Є.В.
Судді Савенко Г.В.
Цвігун В.Л.