ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.12.2002 Справа N 12/638
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В. І., Козир Т.П. , за участю
представників сторін: позивача – Шеремета М. Ф., відповідача –
Вітченка А. М., 3-ї особи – Галака М. М. дов. від 10.01.2002 року
№ 16-08/92, Картушина Д. М. дов. від 19.12.2001 року № 16-
08/2860,
розглянувши касаційну компанії “Фагро Венчурес Лімітед” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.07.2002 року у справі за позовом компанії “Фагро Венчурес
Лімітед” до ЗАТ “Оболонь”, 3-я особа Державний департамент
інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України,
про відшкодування збитків, заподіяних порушенням права на знак
для товарів,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2001 року компанія “Фагро Венчурес Лімітед”
звернулась до суду з позовом до ЗАТ “Оболонь” про відшкодування
збитків, заподіяних неправомірним використанням товарних знаків
на пиво імбірне “KRAFT”, “BERG”, “DORFER”, належних їй на
підставі свідоцтв № 9510, 9511 і 9512 від 27.02.1998 року.
Просила стягнути на відшкодування моральної шкоди і упущеної
вигоди 30080000 гривень.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.02.2002 року в
позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.07.2002 року рішення суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі компанія “Фагро Венчурес Лімітед” просить
скасувати судові рішення і задовольнити позов, посилаючись на
недоведеність істотних для справи обставин, невідповідність
висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального
права і неправильне застосування норм матеріального права.
Вважає, що внаслідок невірної оцінки доказів суд неправильно
застосував ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг” ( 3689-12 ) (3689-12)
, а ЗАТ “Оболонь”, використовуючи
товарні знаки на пиво імбірне “KRAFT”, “BERG”, “DORFER”, порушило
його права як власника свідоцтв на ці товарні знаки та
унеможливило їх комерційне використання з метою одержання
прибутку, чим і завдало позивачу збитки і моральну шкоду.
Крім цього, стверджує, що 15.02.2002 року справу розглянуто у
відсутність однієї з сторін, не сповіщених належним чином про
місце засідання суду, а саме: СП “Обокен”.
Вислухавши пояснення представників сторін і 3-ї особи,
обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг” ( 3689-12 ) (3689-12)
будь-яке посягання на
права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 цього Закону
( 3689-12 ) (3689-12)
, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що
тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством
України.
На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути
припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику
свідоцтва заподіяні збитки.
Згідно загальних принципів цивільного законодавства
відповідальність за заподіяні збитки і моральну шкоду настає лише
у випадку наявності вини.
Порушення свого права позивач обгрунтував тим, що він є
власником свідоцтв на торгові знаки “KRAFT”, “BERG”, “DORFER”.
Заявки на наведені торгові знаки подано 25.10.1994 року,
тому його права, що випливають із свідоцтва, діють від цієї дати
на термін 10 років.
Протягом 1994 – 2000 року ЗАТ “Оболонь” випускало пиво
імбірне з торговими знаками “KRAFT”, “BERG”, “DORFER”, хоча і не
мало права власності на ці торгові знаки.
Проте, як встановлено судом, відповідач одержав етикетки для
пива під торговими марками “KRAFT”, “BERG”, “DORFER” у 1991 році
від фірми “Кеннет Л.Оніш Інкорпорейшен” в якості частини внеску
до статутного фонду СП “Обокен” і використовував їх у власному
виробництві з 1991 по 1996 роки.
Власник цих торгових знаків – “Рінгдейл Ентерпрайзес ЛТД” –
не тільки не заперечував проти використання його торгових знаків
відповідачем, але й замовляв у ЗАТ “Оболонь” продукцію під цими
торговими знаками, письмово схвалював їх використання у
виробництві пива і підтверджував свій намір дозволити ЗАТ
“Оболонь” використовувати його торгові знаки на своїй продукції і
в майбутньому, після одержання свідоцтва України.
І саме фірма “Рінгдейл Ентерпрайзес ЛТД” подала 25.10.1994
року заявку на одержання свідоцтв на торгові знаки “KRAFT”,
“BERG” і “DORFER”.
Заміна власника на позивача відбулася на підставі рішення
Вищого арбітражного суду України 27.10.1997 року.
На час цієї заміни відповідач припинив використовувати
вказані торгові знаки.
Докази суми збитків, начебто заподіяних позивачу
відповідачем, і періоду їх завдання суд визнав непереконливими.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ЗАТ
“Оболонь” добросовісно використовувало при виготовленні пива
імбірного торгові знаки “KRAFT”, “BERG” і “DORFER” і не завдало
збитків компанії “Фагро Венчурес Лімітед”.
Правильним є і висновок суду про відсутність вини відповідача і
необгрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині
неправильного застосування ст. 16 Закону України “Про охорону
прав на знаки для товарів і послуг” ( 3689-12 ) (3689-12)
на увагу не
заслуговують.
Доводи касаційної скарги в частині залучення співвідповідача у
справі місцевим господарським судом і вирішення спору по суті без
його виклику і участі спростовуються матеріалами справи.
В іншому доводи касаційної скарги зводяться до вирішення питань
достовірності доказів та їх оцінки, тому з урахуванням
повноважень касаційної інстанції суд також залишає їх поза
увагою.
Враховуючи наведене, рішення суду відповідають вимогам закону і
обставинам справи, отже, підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу компанії “Фагро Венчурес Лімітед” залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 12.07.2002 року і рішення господарського суду м. Києва
від 15.02.2002 року – без зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир