ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.02 Справа N 9/36-17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув у відкритому ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 19.08.02
Львівського апеляційного господарського суду
та рішення від 25.04.02
у справі № 9/36-17
господарського суду Волинської області
за позовом ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат
до ДПІ м. Луцька
про визнання недійсним рішення ДПІ
У судовому засіданні
взяли участь
представники:
позивача — Голоюх С.В. доруч. № 471 від 24.04.02
відповідача — не з’явився
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 03.12.02 у зв’язку з хворобою судді Ходаківської
І.П. для розгляду господарських справ, призначених до перегляду
в касаційному порядку колегією суддів у складі: головуючого –
Першикова Є.В., суддів Ходаківської І.П. , Цвігун В.Л., утворити
колегію суддів в наступному складі: головуючий - Першиков Є.В.,
судді Савенко Г.В., Цвігун В.Л.
З розпорядженням сторони ознайомлені в судовому засіданні.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 05.12.02 оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат звернувся з позовом про
визнання недійсним рішення ДПІ м. Луцька
№ 17222/013/05515312/5004 від 01.02.02 про застосування та
стягнення штрафних санкцій у розмірі 33281,21 грн. за порушення
граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові зобов'язання по
сплаті ПДВ по виданим простим векселям включені до загальних
податкових зобов'язань по сплаті ПДВ та погашені шляхом
зарахування належних до відшкодування йому з бюджету сум ПДВ у
відповідному розмірі.
Рішенням від 25.04.02 (головуючий суддя Л.Соломка, судді:
С.Мельничук, В.Слупко) господарського суду Волинської області у
позові відмовлено з огляду на те, що позивачем порушено порядок
заповнення податкової декларації з податку на додану вартість та
встановлено, що дані, які знаходяться в книзі обліку продажу
товарів за квітень 2001 р., містять господарські операції, де
покупцем зазначене багатопрофільне підприємство “Троянда”
(Польща), на загальну суму 333505 грн., у т.ч. ПДВ 66701 грн.,
які фактично не проводились, а здійснювались як операції з ввозу
на митну територію України давальницької сировини нерезидента.
Посилання позивача на абз. 2 пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону
України № 2181-ІІІ від 21.12.00 “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
судом не взято до уваги, оскільки
ним передбачено проведення заліку непогашених зустрічних
грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником
податків згідно порядку проведення заліку, обов'язок розроблення
якого покладено на Кабінет Міністрів України в тримісячний
термін з моменту набрання чинності Законом України № 2181-ІІІ.
10.05.02 ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат, не погоджуючись
із рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Львівського
апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія
суддів у складі: Процик Т., Галушко Н., Юрченко Я.) від 19.08.02
оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від
25.04.02 залишено без змін, а апеляційна скарга — без
задоволення.
ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат у касаційній скарзі просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 19.08.02 та рішення господарського суду Волинської області
від 25.04.02 по справі № 9/36-17, прийняти нове рішення, яким
позов скаржника задовольнити та визнати недійсним рішення ДПІ
м. Луцька № 17222/013/05515312/5004 від 01.02.02. Скаржник
вважає, що при прийнятті рішення і постанови попередні суди
невірно застосували норми Закону України “Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”,
ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетом та державними цільовими
фондами”.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність їх юридичної оцінки,
заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовими інстанціями було встановлено, що позивачем до органів
Державної податкової служби була подана податкова декларація з
податку на додану вартість за квітень 2001 р., в якій він
самостійно визначив податкове зобов'язання по ПДВ, сплачене з
порушенням граничних строків оплати, оскільки в декларації по
сплаті ПДВ не передбачено відображення несплачених сум ПДВ з
давальницької сировини, ввезеної нерезидентом на митну територію
України для переробки та повернення її замовнику у складі
готової продукції у строки, визначені Законом України
№ 327/95-ВР “Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах”. ДПІ у м. Луцьку застосувала до
скаржника штрафні санкції саме за порушення строків оплати
податкового зобов'язання. Відповідно до п. 2 ст. 2
вищенаведеного Закону сплата ввізного мита, податків і зборів
проводиться українським виконавцем шляхом видачі простого
векселя ДПІ за місцезнаходженням виконавця з терміном платежу,
який дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою
сировиною, але не більше, як на 90 календарних днів з моменту
оформлення ввізної вантажної митної декларації. Згідно договору
на переробку зерна від 23.08.00 багатопрофільне господарство
“Троянда” (Польща) ввезла на переробку зерно на давальницьких
умовах на продукцію — спирт етиловий, а Луцький спиртогорілчаний
комбінат видав 7 простих векселів на сплату ввізного мита та
податку на додану вартість із термінами погашення 16, 20,
25.12.2000 р. У подальшому термін погашення векселів був
продовжений податковим органом до 23.03.та 01.04.2001 р. згідно
письмових дозволів. Виготовлена з давальницької сировини
продукція, за згодою нерезидента, була реалізована на митній
території України, але податкові векселі у строк до 23.03.та
01.04.2001 р. комбінат не погасив, а включив їх до загальних
податкових зобов'язань по сплаті ПДВ за квітень 2001 р.
Не були погашені ці векселі і в порядку, передбаченому п. 17
Положення про порядок видачі, обліку, погашення та відстрочення
оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що
видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні
операцій із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах (наказ Мінфіну України № 26 від 13.02.96 втратив
чинність на підставі наказу Мінфіну України № 5 від 04.01.02),
тобто у разі непогашення векселя у визначені законом терміни,
векселедавець зобов'язаний був оплатити його окремим платіжним
дорученням за встановленим текстом, а після оплати векселя
надати його до податкового органу для погашення.
Таким чином, векселі, видані позивачем, підтверджують його
обов'язкові грошові зобов'язання перед бюджетом, який він
повинен погасити у строки, узгоджені з ДПІ. Несвоєчасне
погашення векселя визнається податковим боргом, який стягується
відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 20.12.00.
Скаржник, з посиланням на вищевказаний Закон, зокрема ст. 7
“Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового
боргу платника податку”, наполягає на тому, що він скористався
своїм правом вирішити, яким шляхом погашати податковий борг, і
погасив його шляхом заліку непогашених зустрічних грошових
зобов'язань відповідно бюджету перед ним, що виникли відповідно
до норм податкового або бюджетного законодавства чи
цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту
виникнення податкових зобов'язань платника податків.
Ці доводи попередні суди обґрунтовано не прийняли до уваги,
оскільки в цій статті зазначено, що порядок проведення заліку
визначається Міністерством фінансів України за погодженням з
центральним податковим органом. На день виникнення спору такий
порядок був не узгоджений.
Окрім цього, в п. 11.9 ст. 11 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.94 вказано,
що “до приведення законодавчих актів України щодо оподаткування
давальницької сировини у відповідність з нормами цього Закону,
оплата податку на додану вартість по операціях з ввезення
давальницької сировини на митну територію України здійснюються у
порядку, встановленому Законом України “Про операції з
давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”
(п. 11.9 ст. 11 у редакції Закону України № 573/97-ВР). Таким
чином, позивач повинен був оплатити векселі 23.03.та 01.04.2001
року.
З урахування наведеного, керуючись ст.ст. 66, 67, ч. 2 ст. 85,
111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного Луцького спиртогорілчаного комбінату
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Волинської області від 25.04.02 та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 19.08.03 у справі № 9/36-17
— без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді : Г.Савенко
В.Цвігун