ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4.12.2002 Справа N А25/23
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Полякова Б.М.,
суддів: Цвігун В.Л., Яценко О.В.
розглянула СДПІ по роботі з великими платниками податків
касаційну скаргу у м. Дніпропетровську від 10.09.2002
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № А25/23
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Державного підприємства “Дніпропетровська
залізниця“
до СДПІ по роботі з великими платниками податків
у м. Дніпропетровську
3-тя особа з боку державне підприємство “Дніпропетровська
позивача без дистанція водопостачання і
самостійних вимог санітарно-технічних устаткувань“
Про визнання недійсним рішення ДПІ.
У судовому засіданні взяли участь представники сторін:
позивача Ілінзеєр В.Є. - дор. № 91 від 14.01.2002
відповідача Потапчук Г.А. - дор. від 03.12.2002,
Павликов Ю.Г. - дор. від 28.10.2002
3-тя особа Лупанов Г.О. - дор. від 25.02.2002 № 255
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. І ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 04.12.2002 оголо-
шено лише вступну та резолютивну частину постанови колегії
суддів Вищого господарського суду України.
Позивач 07.03.2002 звернувся до суду з позовом про визнання
недійсним рішення Спеціальної державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків м. Дніпропетровська від
26.07.2001 № 193-331-01073828/9998. 25.04.2002 позивач уточнив
позовні вимоги і просив визнати недійсним вказане вище рішення в
частині донарахування земельного податку в сумі 131084,52 грн.
та штрафних санкцій в сумі 32566,39 грн. за землі, якими
користується інша юридична особа - Дніпропетровська дистанція во
допостачання та санітарно-технічних устаткувань Дніпровської
залізниці.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.05.2002 позовні вимоги були задоволені, рішення мотивоване
тим, що Придніпровська залізниця не є платником податків на
землю за земельні ділянки, що використовуються Дніпропетровською
дистанцією водопостачання та санітарно-технічних устаткувань
(суддя А.Чередко).
Постановою колегії суддів (Євстигнєєв О.С., Тищик І.В., Чимбар
Л.О.) Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.09.2002 рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 07.05.2002 залишено без змін з тих же підстав.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську, не погоджуючись з
рішенням та постановою попередніх судів, звернулася з касаційною
скаргою про їх скасування на підставі неправильного застосування
норм чинного законодавства, зокрема статей 5,13 Закону України
“Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
, статей 30,125 Земельного
кодексу України. Крім того, звертає увагу на те, що позивач у
позовній заяві не оскаржує нарахування податку на землю і
застосування штрафних санкцій саме до нього, а лише оспорює
право користування пільгою, зазначеною ч. 10 ст. 7 Закону
України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Заслухавши представників сторін, які підтримали свої доводи,
перевіривши повноту і об'єктивність розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи, правильність застосування попередніми
інстанціями норм процесуального та матеріального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає.
При з'ясуванні обставин справи судом встановлено, що в акті
перевірки позивача від 17.07.2001 № 006884, складеним ДПІ у
м. Дніпропетровську, зазначено, що Дніпропетровська дистанція
водопостачання і санітарно-технічного устаткування в порушення
ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
у
1989-2000 р.р. неправомірно застосувала 25% ставку земельного по
датку при нарахуванні річної суми земельного податку за земельні
ділянки, які не є смугою відводу залізниці. Підприємство
занизило земельний податок за II півріччя 1999р. на 61288,55
грн., за 2000р. на 69855,97 грн., а всього на 131984,52 грн. На
підставі акта перевірки було винесено рішення
№ 193-331-01073828/9998 від 25.07.2001, за яким державному
підприємству “Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровська був
донарахований земельний податок у розмірі 175068,67 грн. за
порушення ст.ст. 5,7,13,14 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
від 03.07.92 № 2535 та застосований штраф у розмірі
43767,20 грн. на підставі ст.ст. 2,26 вищезазначеного Закону і
пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податку перед бюджетами і державними
цільовими фондами № 2181 від 21.12.2000.
Відповідно наданим доказам попередні інстанції встановили, що
державне підприємство “Придніпровська залізниця” та Державне
підприємство “Дніпропетровська дистанція водопостачання та
санітарно-технічних устаткувань” - це самостійні юридичні особи.
Дистанція водопостачання та санітарно-технічних устаткувань має
насосні станції, водонапірні вежі, очисні споруди та інше і
сплачує земельний податок за ділянки, на яких розташоване
вказане устаткування та споруди. Відповідно установчого договору
від 03.02.92 підприємство отримало від Придніпровської залізниці
частину державного майна у володіння і користування.
Згідно ст. 30 Земельного кодексу України при передачі підприємст
вами, установами і організаціями будівель та споруд іншим
підприємствам разом з цими об'єктами до них переходить право
користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені
будівлі та споруди.
Статтею 5 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
визначено, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди. Суб'єктом плати за землю є власник землі і
землекористувач, у тому числі орендар.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з
дня виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою (ст. 15 Закону України “Про плату за землю“).
Отже, у разі переходу прав на споруду, будівлю плата за землю
справляється з дня виникнення права власності або права
користування будівлями або спорудами.
У касаційній скарзі скаржник посилається на норму, яка у II
півріччі 1999р. та 2000р. не діяла. Це ст. 125 Земельного
кодексу України в редакції від 25.10.2001.
Доводи відповідача про те, що згідно даних Державного земельного
кадастру за 1999 р. та 2000 р. власником спірних ділянок є ДП
“Придніпровська залізниця” і тому вона повинна сплачувати
земельний податок за ці ділянки попередні суди до уваги не
прийняли обгрунтовано. Спірні ділянки перейшли у користування
3-ї особи разом з передачею їй будівель і споруд. Саме з цього
моменту, тобто з переходом у користування споруд
землекористувачі сплачують земельний податок (ст. 15 Закону
України “Про плату за землю“).
Таким чином, попередні суди правильно застосовували норми мате
ріального права і обгрунтовано дійшли висновку про
неправомірність до-нарахування позивачеві податку на землю та
штрафних санкцій за земельні ділянки якими фактично користується
3-тя особа - Державне підприємство “Дистанція водопостачання і
санітарно-технічних устаткувань”.
Норми процесуального права також не порушені: позивач скористав
ся своїм правом, наданим йому ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і змінив підставу
позову, у позовній заяві від 01.03.2002 він просив визнати
рішення ДПІ в м. Дніпропетровську № 193-331-01073828/9998 від
25.07.2001 недійсним з тих підстав, що відповідачем
необґрунтоване донараховане суму податків та застосовані штрафні
санкції за порушення податкового законодавства. 25.04.2002
позивач подав до суду заяву, якою просив визнати недійсним
вказане рішення в частині донарахування йому земельного податку
в сумі 131084,52 грн. та штрафних санкцій в сумі 32566,30 грн.
за землі, якими користується Державне підприємство “Дистанція
водопостачання та санітарно-технічних устаткувань” (3-тя особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 10.09.2002 у справі
№ А25/23 господарського суду Дніпропетровської області - без
змін.
Головуючий, суддя Б.Поляков
Судді: В.Цвігун
О.Яценко