ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2002 Справа N 4/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства
“Злагода-98”
на постанову від 14.08.2002 р.
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 4/189 господарського суду
Кіровоградської області
за позовом Приватного підприємства
“Злагода-98” (далі – ПП
“Злагода-98”)
до Відкритого акціонерного товариства
“Новоукраїнський цукровий завод”
(далі – ВАТ “Новоукраїнський
цукровий завод”)
Про стягнення 62260 грн.
в судовому засіданні взяли Загура В.П. – дов. від 24.07.2002
участь представники: р. № 91
від позивача: не з’явилися
від відповідача:
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ПП “Злагода-98” звернулося до господарського суду
Кіровоградської області з позовом про стягнення з ВАТ
“Новоукраїнський цукровий завод” 62260 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до укладеного
(шляхом обміну відповідними документами) між сторонами у справі
договору купівлі-продажу від 16.12.1999 р. ПП “Злагода-98”
продало ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод”
кабельно-провідникову продукцію в асортименті на загальну суму
62260 грн., в тому числі 20% ПДВ – 10376,70 грн. Відповідач
отримав вказаний товар.
В зв’язку з тим, що умовами договору не передбачено строків
проведення розрахунків, відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, 19.12.2000 р. позивач звернувся до
відповідача з претензією за № 48, в якій вимагав провести
розрахунки за отриману продукцію в повному обсязі до кінця 2000
р. Вказана претензія позивача залишена без розгляду та
відповіді.
Заявою від 12.06.2002 р. ПП “Злагода-98” зменшило суму позовних
вимог до 61434 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
12.06.2002 р. (суддя – Шутенко І.А.) позовні вимоги були
задоволені в повному обсязі.
Обґрунтовуючи своє рішення, господарський суд першої інстанції
посилається на матеріали справи, а саме, на договір схову
№ 324/1 від 19.06.1998 р., укладений між сторонами, за яким
позивач передав відповідачу кабельно-провідникову продукцію на
загальну суму 61434 грн.
Згідно ст. 161 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений договором строк.
Відповідно до ст. 419 вказаного Кодексу, якщо в законі або в
договорі не передбачено обов’язку охоронця відшкодовувати
збитки, завдані втратою, нестачею або пошкодженням майна,
охоронець відповідає за втрату і нестачу майна в розмірі
вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.08.2002 р. (судді – Панова І.Ю., Лисенко О.М., Чоха Л.В.)
апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду
Кіровоградської області від 12.06.2002 р. було задоволено, а
рішення – скасовано.
Постанова суду мотивована тим, що згідно до абз. 2 ст. 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування. Таких доказів
позивачем не надано. Позивач не довів факт поставки продукції
відповідачу.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 14.08.2002 р., посилаючись
на порушення судом норм процесуального та матеріального права
при її прийнятті, та зупинити провадження у справі до завершення
розгляду справи про банкрутство.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні рішення та постанови, дійшла висновку, що
судами першої та апеляційної інстанції, при прийнятті рішення та
постанови у справі за зібраними та оціненими доказами, було
порушено норми матеріального та процесуального права, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
19.06.1998 р. між ПП “Злагода-98” (у якості замовника) та ВАТ
“Новоукраїнський цукровий завод” (у якості виконавця) укладено
договір схову № 324/1.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору замовник передає, а
виконавець приймає на відповідальний схов кабельно-провідникову
продукцію на суму 62260,00 грн., кількістю, відповідно до
накладної № 29/07 від 29.07.1998 р., яка додається до договору.
Як вбачається з накладної № 29/07 від 29.07.1998 р. та доручення
на отримання продукції № 558616 від 29.07.1998 р. метраж
продукції, яку передав позивач відповідачу, становила 22400
м. Згідно листа від 10.08.1999 р. ВАТ “Новоукраїнський цукровий
завод” в зв’язку з виробничою необхідністю використав зазначену
продукцію.
06.01.1999 р. арбітражним судом Кіровоградської області порушено
провадження у справі № 05-01/189/6-16”а”/10 про визнання
банкрутом ВАТ “Новоукраїнський цукровий завод”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.03.2002 р. у вказаній вище справі про банкрутство
відповідача затверджена мирова угода, у зв’язку з чим
провадження у справі про банкрутство припинено.
05.06.2002 р. по справі про банкрутство відповідача Вищим
господарським судом України прийняте рішення щодо скасування
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.03.2002 р. по цій же справі і повернення справи про
банкрутство для подальшого розгляду в господарський суд
Кіровоградської області.
08.06.2001 р. ПП “Злагода-98” звернулося до господарського суду
Кіровоградської області з позовом про стягнення з відповідача
заборгованості в сумі 62260 грн. у зв’язку з невиконанням ВАТ
“Новоукраїнський цукровий завод” умов договору купівлі-продажу
кабельно-провідникової продукції.
Заявою від 12.06.2002 р. ПП “Злагода-98” зменшило суму позовних
вимог до 61434 грн. в зв’язку з проведенням взаємо звірки
розрахунків.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
12.06.2002 р. позов було задоволено повністю.
Судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення та
постанови у справі не враховано факт знаходження в провадженні
господарського суду Кіровоградської області справи
№ 05-01/189/6-16”а”/10 про банкрутство ВАТ “Новоукраїнський
цукровий завод” і в залежності від цього не встановлено та не
досліджено правову природу спірних правовідносин.
Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання
первісного знаходження продукції позивача на відповідальному
зберіганні у відповідача при наявності порушеної справи про
банкрутство і не надана належна оцінка правового статусу
позивача.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
після визнання боржника банкрутом вимоги по
зобов’язанням, які виникли в процедурах банкрутства
(розпорядження, майном або санація) повинні бути заявлені та
визнані господарським судом а їх погашення вже передбачено
ст. 31 Закону.
Отже, при новому розгляді судам першої та апеляційної інстанцій
в межах справи про банкрутство ВАТ “Новоукраїнський цукровий
завод” необхідно з’ясувати момент виникнення заборгованості
відповідача перед позивачем, надати належну оцінку правового
стану позивача як кредитора в період первісного знаходження його
продукції на відповідальному збереженні та при подальшій
реалізації товару, так як в силу ст. 23 вказаного Закону дана
вимога повинна розглядатися в межах справи про банкрутство.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апелційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “Злагода-98” на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.08.2002 р. у справі № 4/189 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.08.2002 р. у справі № 4/189 скасувати.
3. Рішення господарського суду Кіровоградської області від
12.06.2002 р. у справі № 4/189 скасувати.
4. Справу № 4/189 на правити на новий розгляд до
господарського суду Кіровоградської області.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.