ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
4.12.2002                                        Справа N 21/712
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                         Божок В.С., -головуючого,
за участю                Хандуріна М.І.,
представників            Черкащенка М.М.,
                         від позивача: Продайвода Д.Г.
                         від відповідача: Самсонова Т.Ю.
розглянувши у            ДПІ у Шевченківському районі
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову             Київського  апеляційного господарського 
                         суду від 05.09.02
у справі господарського  м. Києва
суду
за позовом               Науково-виробничого товариства з
                         обмеженою відповідальністю “Зодіак”
до                       ДПІ у Радянському районі
 
Про   визнання недійсним рішення
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського суду м. Києва від  15.11.01  задоволено
позовні   вимоги  науково-виробничого  товариства  з   обмеженою
відповідальністю  “Зодіак”  до  ДПІ  у  Радянському  районі  про
визнання      недійсним     рішення     ДПІ     від     07.05.01
№ 57-22-1/05247681/426.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
05.09.02  апеляційну скаргу залишено без задоволення, а  рішення
змінено  – в частині позовних вимог про визнання недійсним  акту
перевірки  ДПІ № 194/22-1/719 від 07.05.01, в частині визначення
пені науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю
“Зодіак” на суму 64 355 грн. провадження у справі припинено.
 
ДПІ у Шевченківському районі у поданій касаційній скарзі просить
постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
05.09.02   скасувати.  В  обґрунтування  своїх  вимог   скаржник
посилається  на  те,  що  судом  неправильно  застосовані  норми
матеріального та процесуального права, що призвело до  прийняття
незаконної постанови.
 
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм  процесуального  права  вважає,  що  касаційна  скарга   не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Судами    встановлено,   що   позивач    на    виконання    умов
зовнішньоекономічного контракту № 1-99/3 на  купівлю  конвертів,
уклав  договір  з  ПФ  “Ранал” від  25.08.99  за  умовами  якого
останньому  було  доручено  здійснити  автомобільне  перевезення
конвертів.
 
Переданий  продавцем  товар  було  викрадено  у  перевізника  ПФ
“Ранал”,  про що порушено кримінальну справу Дарницьким  РУГУМВС
України у м. Києві.
 
У  відповідності до вимог ст. 362 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         та  умовам
договору,  ПФ “Ранал” було відшкодовано вартість втраченого  ним
товару - конвертів.
 
Суди  дійшли правильно висновку, що АВ ТОВ “Зодіак” фактично  не
отримало поставлений товар у власність.
 
Суму,   отриману   від  перевізника  в  якості  компенсації   за
викрадений  товар,  НВТОВ  “Зодіак”  повернуло  продавцю,   який
фактично залишився власником товару.
 
Відповідно,  позивач  перерахував  грошові  кошти  продавцю   як
компенсацію за втрату товару, а не як розрахунок за нього.
 
Під  час  перевірки Державною податковою інспекцію у Радянському
районі  м.  Києва  № 194/22-1/719 07.05.01 здійснення  позивачем
авансового платежу не виявлено.
 
Суди   також  встановили,  що  поставка  товару  була  здійснена
продавцем  протягом  49  календарних днів  з  моменту  укладення
контракту,  що не є порушенням вимог ст. 2 Закону  України  “Про
порядок    здійснення    розрахунків    в    іноземній   валюті”
( 185/94-ВР  ) (185/94-ВР)
        ,  оскільки    поставка   не   була   здійснена з
простроченням  90   календарних  днів   з   моменту   здійснення
авансового   платежу,    який   передбачено ст. 1 та ст. 2 цього 
Закону.
 
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що до позивача не
можуть  бути  застосовані  санкції,  передбачені  ст.  4  Закону
України  “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР  ) (185/94-ВР)
        ,  оскільки позивачем не було  допущено  порушень
вимог, які передбачено ст. 1 і ст. 2 даного Закону.
 
Судова   колегія  вважає,  що  відповідно  до   вимог   ст.   43
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
рішення  суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному
розгляді  всіх обставин справи, які мають суттєве  значення  для
вирішення    спору,    відповідає   нормам   матеріального    та
процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
 
На  підставі  викладеного та керуючись  статтями  111-5,  111-7,
111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
 
Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
05.09.02 у справі № 21/712 залишити без змін.
 
Головуючий            В.С.Божок
 
Судді                 М.І. Хандурін
 
                      М.М.Черкащенко