ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4.12.2002                                        Справа N 21/657

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Божок В.С., -головуючого,

за участю                Хандуріна М.І.,

представників            Черкащенка М.М.,

                         від позивача: не з’явилися

                         від відповідача: Самсонова Т.Ю.

розглянувши у            ДПІ у Шевченківському районі

відкритому судовому

засіданні касаційну

скаргу

на постанову             Київського  апеляційного господарського 

                         суду від 19.09.02

у справі господарського  м. Києва

суду

за позовом               МПП “Юридична фірма “Злагода”

до                       ДПІ у Шевченківському районі

Про   визнання недійсним рішення

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду м. Києва від  16.10.01  задоволено

позовні   вимоги  МПП  “Юридична  фірма  “Злагода”  до   ДПІ   у

Шевченківському районі про визнання недійсним рішення.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

19.09.02 вищевказане рішення залишено без змін.

ДПІ у Шевченківському районі у поданій касаційній скарзі просить

постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

19.09.02  та  рішення господарського суду м. Києва від  16.10.01

скасувати  та  прийняти нове рішення у справі.  В  обґрунтування

своїх  вимог  скаржник посилається на те, що судами  неправильно

застосовані норми матеріального права, що призвело до  прийняття

незаконних рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи

касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи

та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм  матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В  порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального  кодексу

України   ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  судові  рішення  не  ґрунтуються   на

всебічному,  повному  та  об’єктивному  розгляді  всіх  обставин

справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Задовольняючи   позовні   вимоги,  суди   попередніх   інстанцій

мотивували  свої  висновки  тим, що позивач  не  порушив  вимоги

ст.  169 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        ,  оскільки своєчасно  і  в  повному  об'ємі  був

сплачений податок на дивіденди.

З  таким висновком судова колегія не може погодитись, виходячи з

наступного.

Судами встановлено, що позивачем сплачено податок на прибуток на

рахунок № 25008705600014 платіжне доручення від 12.03.01.

Відповідач,  ДПІ в Шевченківському районі м. Києва зазначає,  що

даний    податок    необхідно   було   сплатити    на    рахунок

№ 25008731500014.

Судами  не встановлено, зараховано на встановлений рахунок  сума

податку чи ні, і якщо да, то коли.

Не  досліджено різниці зазначених рахунків, оскільки  відповідно

до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
        

відповідальність  за  неправильність  обчислення,   своєчасність

сплати  податків і зборів (обов'язкових платежів)  і  додержання

законів  про  оподаткування несуть платники  податків  і  зборів

(обов'язкових платежів).

Відсутність обґрунтування судом цього питання ставить під сумнів

правильність прийнятого рішення.

Також  судами задоволено вимоги про стягнення судових витрат  за

юридичні послуги адвоката..

Задовольняючи  дані  вимоги,  суд послався  на  докази,  які  не

відповідають   вимогам  ст.  36  Господарського   процесуального

кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  оскільки  вони  достовірно  не

підтверджують   надходження   коштів   на   рахунок    юридичної

консультації.

Згідно  до  частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального

кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція  не  має  права

встановлювати  або  вважати доведеними  обставини,  що  не  були

встановлені  у  рішенні  або постанові  господарського  суду  чи

відхилені  ним,  вирішувати питання про  достовірність  того  чи

іншого  доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  збирати

нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова  оцінка обставин та достовірності доказів  по  справі  є

виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, рішення та постанова підлягають скасуванню, а

справа передачі на новий розгляд.

При  новому  розгляді  справи  суду належить  усунути  зазначені

недоліки,  вжити заходів, щодо всебічного, повного, об’єктивного

вирішення  спору,  перевірити як доводи позивача  так  і  доводи

відповідача та постановити обґрунтоване законне рішення.

На  підставі  викладеного та керуючись  статтями  111-5,  111-7,

111-9-111-11   Господарського  процесуального  кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову      Київського апеляційного господарського  суду  від

19.09.02  та  рішення      господарського  суду  м.  Києва   від

16.10.01 у справі № 21/657 скасувати.

Справу направити на новий розгляд господарському суду м. Києва.

Головуючий        В.С. Божок

Судді             М.І.Хандурін

                  М.М.Черкащенко