ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2002 Справа N 12/65
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
за участю представників позивача: не з’явились, відповідача:
Управління державного казначейства в Івано-Франківській області
– не з’явились, відповідача: Калуської обєднаної державної
податкової інспекції в Івано-Франківській області – Рущак О.О.
дов. № 7571 від 03.12.2002 року, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об’єднаної
державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.07.2002 року у справі № 12/65 за позовом Закритого
акціонерного товариства “ЛУКОР” до Управління державного
казначейства в Івано-Франківській області, Калуської об’єднаної
державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про
стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2002 року Закрите акціонерне товариство “ЛУКОР”
звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з
позовною заявою до Управління державного казначейства в Івано-
Франківській області та Калуської об’єднаної податкової
інспекції м. Калуш про відшкодування з державного бюджету ПДВ за
2001 рік в розмірі 7 636 502, 84 грн. і стягнення відсотків в
розмірі 485 749, 30 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
25.04.2002 року позов задоволено частково. Постановлено
повернути позивачу з державного бюджету 2 449 649, 18 коп. та
стягнути з відповідача на користь позивача 1700, 00 грн.
державного мита і 69, 00 грн. послуг за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.07.2002 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто
з Калуської об’єднаної державної податкової інспекції на користь
ЗАТ “ЛУКОР” 2 210 601 грн. 73 коп. невідшкодованого ПДВ, суму
державного мита та послуг за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі відповідач просить зазначену постанову
апеляційного суду скасувати, як прийняту з порушенням норм
процесуального права і, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги
щодо повернення йому з Державного бюджету України заборгованості
по ПДВ у розмірі 7 636 502, 84 грн. та стягнення відсотків в
розмірі 485 749, 30 грн.
Відповідно до пункту 7.7.3 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 4 Указу Президента України “Про
деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
( 857/98 ) (857/98)
та Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом
ДПАУ і Головного Управління Держказначейства України від
02.07.1997 року, бюджетне відшкодування від’ємного значення ПДВ
при оподаткуванні операцій з продажу товарів, що оподатковуються
за нульовою ставкою, здійснюється протягом місяця, що настає
після надання декларації за звітний період, у якому були
здійснені операції.
Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що
позивач згідно підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7. ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
подавав до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції
податкові декларації по ПДВ, зазначаючи в них від’ємне значення
ПДВ. Однак податкова інспекція систематично порушувала строки
відшкодування зазначеного податку.
Крім цього, судом встановлено що, відповідно до акту звірки
розрахунків з бюджетом станом на 25.04.2002 року позивачу
відшкодовано 5 911 650, 41 коп. , а звідси судом зроблено
правильний висновок про те, що сума відшкодування згідно ст. 7
п. 7.7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яка підлягала поверненню позивачу в порядку п. 10
“Порядку відшкодування податку на додану вартість” становить 2
210 601, 73 грн.
Доводи Калуської об’єднаної податкової інспекції щодо
неповідомлення її про залучення в якості відповідача
безпідставні та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, суд дав правильну юридичну оцінку обставинам
справи та повно їх встановив у прийнятій постанові.
Однак, колегія суддів вважає, що висновок суду щодо
стягнення зазначеної суми з Калуської об’єднаної державної
податкової інспекції є юридично неспроможним, оскільки згідно
Положення про Державне казначейство, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 року № 590 –
управління наявними коштами Державного бюджету здійснюють органи
Державного казначейства.
Відповідно ж, до п. 4.1 зазначеного Положення відшкодування
податку на додану вартість з Державного бюджету здійснюється
органами Державного казначейства України за висновками
податкових органів або за рішенням суду.
За таких обставин, стягнення зазначених коштів на користь
позивача повинні проводитися з Управління Держказначейства в
Івано-Франківській області, а тому, постанова апеляційного суду
у наведеній частині підлягає зміні.
З огляду викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової
інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.07.2002 року змінити і п. п. 2, 3 резолютивної частини
зазначеної постанови викласти в наступній редакції: “Стягнути з
Управління держказначейства в Івано-Франківській області 2 210
601, 73 грн. та судові витрати 1 700 грн. сплаченого державного
мита і 69, 00 грн., послуг за інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу на користь Закритого акціонерного товариства
“ЛУКОР”.
В решті постанову суду залишити без змін.
Головуючий В.С. Перепічай
Судді І.В. Вовк
П. А. Гончарук