ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2003 Справа N 06/2557
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.
суддів : Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Азот"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 27.03.03 p.
у справі господарського суду Черкаської області
за позовом ТОВ "Компанія Агроінтер Холдінг", м. Київ
до ВАТ "Азот", м. Черкаси
про стягнення 916021, 61 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: Василенко В.В.- президент; А.А.А. - дов. від
28.05.03 p.; Б.Б.Б. - дов. від 28.05.03 p.
від відповідача: В.В.В. - дов. № 103/13 від 28.03.03p.; Г.Г.Г.
- дов. № 103/12 від 28.03.03 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 16.07.02 господарського суду Черкаської області
позовні вимоги задоволені частково. Стягнено з ВАТ "Азот" на
користь ТОВ "Компанія Агроінтер Холдінг" - 283735, 20 грн. боргу;
4229, 40 грн. - річні; 125978, 42 грн. сума інфляційних; 1 700
грн. витрати по сплаті держмита; 118 грн. витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні
решти частини позовних вимог у сумі 502078, 59 грн. відмовлено.
Постановою від 27.03.03 Київського апеляційного господарського
суду рішення від 16.07.02 господарського суду Черкаської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що на день розгляду справи в
господарських судах заборгованість відповідача перед позивачем
становила 283735, 20 грн. боргу, 4229, 40 грн. річних, 125978, 42
грн. інфляційні витрати.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Азот" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що господарські суди не прийняли до
уваги заперечення відповідача щодо повноважень позивача самостійно
представляти інтереси всіх учасників сумісної діяльності в судових
інстанціях зазначивши в постанові, що вимоги ст. 431 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
поширюється тільки на договір про
сумісну діяльність без участі іноземного інвестора. Однак, таке
тлумачення цієї статті не відповідає нормам гл. 38 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та суперечить ст. 569 Цивільного
кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних
підстав.
Господарськими судами встановлено, що ВАТ "Азот" та ТОВ "Компанія
Агроінтер Холдінг" 23.02.99 уклали договір № 154-73, відповідно до
умов якого позивач поставив відповідачу товар згідно специфікації
за накладними № 3/06 від 05.03.99 та № 04/27 від 27.04.99 на
загальну суму 538252, 10 грн.
Однак, господарським судом не витребувано від сторін акту
взаєморозрахунків, який би підтверджував наявність боргу у
відповідача та його розмір.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець проводить розрахунок
на протязі 30 днів з дати відвантаження партії товару.
Враховуючи, що термін позовної давності для позивача з поставки за
накладною № 03/06 від 05.03.99 розпочався з 05.04.99, тобто з часу
коли позивач мав отримати кошти, але не отримав і таким чином
дізнався про порушення свого права, тому колегія суддів вважає, що
господарські суди правомірно дійшли висновку, щодо пропущення
позивачем строку позовної давності без поважних причин і тому в
цій частині позову відмовлено.
В преамбулі вищевказаного договору № 154-73 від 23.02.99 вказано,
що Компанія Агроінтер Холдінг при укладанні договору діє на
підставі Статуту та Інвестиційного контракту "Про виробничу,
постачальницьку та збутову кооперацію" № 70122/1-18 від 05.02.97,
укладеною між ТОВ "Компанія Агроінтер Холдінг" (Україна), фірмою
"SAVOY Corporation Ltd" (Ірландія), фірмою "AV Habeas Corpus Co"
(США) та ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" (Україна).
Відповідно до п.п 2.2.4 інвестиційного контракту позивач є
координатором фінансової і господарської діяльності, а також на
нього покладалось ведення спільних справ сторін. За твердженням
відповідача інвестиційним рахунком, який відкривався спеціально
під інвестиційний контракт, був рахунок № 26005039701 АК
"Торгово-промисловий банк" м. Києва, однак, у позовній заяві
позивач просив стягнути суму заборгованості на рахунок №
26007301001340 в АКБ "Трансбанк" м. Києва, тобто на інший чим
передбачений договором.
Отже, виникли суперечності при яких позивач як один із учасників
інвестиційного договору порушив умови цього договору, що не було
предметом дослідження при розгляді даної справи в господарських
судах.
Також не було предметом дослідження те, чи позивач мав
повноваження позивач самостійно діяти від імені всіх учасників
інвестиційного контракту, тобто чи був належним позивачем.
Таким чином господарським судом неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування рішення і направлення справи
на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 27.03.03 p. Київського апеляційного господарського
суду та рішення від 16.07.02 p. господарського суду Черкаської
області зі справи № 06/2557 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко