ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2002 Справа N 4/301
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плахотнюк С.О.
Суддів Грека Б.М., Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ
“Каракубський” на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 07.08.2002 р. У справі № 4/301 за
позовом спільного українсько-американського підприємства у формі
ТОВ “Корпорація “Агродон”
до ВАТ “Каракубський”
про спонукання поставити в натурі насіння соняшника
за участю представників:
позивача: Скупченко О.В. (дов. № 393 від 15.05.02 р.).
Відповідач, повідомлений належним чином своїх представників в
судове засідання не направив.
В С Т А Н О В И В:
30.05.2002 року господарський суд Донецької області прийняв
рішення по справі № 4/301 за позовом спільного українсько-
американського підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю корпорація «Агродон» до відкритого акціонерного
товариства «Каракубський», яким вирішено стягнути з останнього
на користь позивача 443,8 тн. в натурі зерна соняшника на суму
319077 грн., 21042,96 грн. пені, 1700 грн. державного мита, 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу та покласти арешт на майно ВАТ “Каракубський” на суму
533216,96 грн.
14.06.2002 р. ВАТ “Каракубський” звернувся до Донецького
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій
просив суд скасувати рішення Господарського суду Донецької
області від 30.05.2002 року по справі № 4/301 про спонукання
відповідача поставити в натурі зерна соняшника 709,8 т. на суму
319077 і 266 т. соняшника як пеню за несвоєчасне виконання
грошового зобов’язання на суму 191446 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.07.2002 року по справі № 4/301 апеляційна скарга залишена без
задоволення, а рішення суду без змін.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати Постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2002 року
по справі № 4/301 повністю і припинити провадження у справі №
4/301 у зв’язку з відсутністю предмета спору.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши на
підставі встановлених фактичних обставин правомірність
застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної
постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних
підстав.
Судом встановлено, що 15.08.1995 року між позивачем та
відповідачем укладено контракт про сумісну діяльність корпорації
“Агродон” та радгоспу “Каракубський”, правонаступником якого є
ВАТ “Каракубський” за № 16-21, згідно якого сторони здійснюють
сумісну діяльність по вирощуванню сільськогосподарських культур
на основі прогресивних технологій. При цьому Позивач
зобов’язався надати сільськогосподарську техніку, пестициди та
насіння на суму більш ніж 140 000 доларів США.
За період дії цього контракту корпорація “Агродон” поставила ВАТ
“Каракубський” сіялку “Кінзе” вартістю 27000 доларів США;
обладнання “Спрей Кит” вартістю 6000 доларів США; гербициди
“Харнес” та “Диален” загальною вартістю 13800 доларів США,
всього на загальну суму 46800 доларів США. Після закінчення
кінцевого строку поставки товару, передбаченого контрактом, між
позивачем, відповідачем і СУ-1 АТЗТ “Донбасводстрой” був
укладений трьохсторонній договір № 5-76, за яким передбачалась
безкоштовна передача відповідачеві від Корпорації “Агродон”
сіялки “Грейт-плейз” вартістю 33000 доларів США і гербицидів
“Ратундал” вартістю 21200 доларів США, всього на загальну суму
54200 доларів США. Згідно п. 3.1 цього договору оплата за
поставлений відповідачеві Корпорацією “Агродон” товар
покладалася на СУ-1 АТЗТ “Донбасводстрой”.
Відповідачем, в свою чергу, відвантажено Позивачеві
сільськогосподарської продукції на суму 49339,3 доларів США, що
підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться в
матеріалах справи.
Отже, суд робить висновок, що актами звірок до додаткових угод
до контракту № 16-21 від 30.03.99 р., від 07.06.2000 р., від
17.05.2001 р. відповідач підтвердив свої зобовязання як за
контрактом № 16-21, так і за договором № 5-76 від 06.09.96 р., а
тому згідно зі ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобовязання сторін
було припинено угодою № 5-76 про заміну одного зобовязання
іншим. Але у відповідності до вказаної норми права зобов’язання
можуть бути припинені угодою про заміну одного зобов’язання
іншим між тими ж особами. Однак, сторонами за договором № 5-76
були ВАТ “Каракубський”, корпорація “Агродон” і ВАТ
“Донбасводстрой”, а сторонами за додатковими угодами – лише ВАТ
“Каракубський” і корпорація “Агродон”. Таким чином, посилання
суду на ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у даному випадку
помилкове, а висновки суду про заміну одного зобовязання іншим
шляхом укладення додаткових угод не відповідають закону. Крім
цього, суд стверджує, що додаткові угоди до контракту є фактично
актами звірки сторін та згодою відповідача на виконання
позивачем своїх зобовязань, хоча згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнання однією стороною фактичних даних і
обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або
заперечення, для господарського суду не є обовязковим. Таким
чином, невірне застосування судом відповідних норм чинного
законодавства призвело до прийняття необгрунтованої та
незаконної постанови.
Вищевказане свідчить про неповне зясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, які мають
значення для правильного вирішення спору, та, відповідно, і
порушенні вимог ст.ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і обєктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності, керуючись законом. У відповідності до частини 2
ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду. Оскільки згідно
частини 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати обставини справи, а останні
встановлені неповно, справа належить передачі на новий розгляд
до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції
належить прийняти до уваги вищевикладене, застосувати всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і обєктивного
встановлення обставин справи, прав та обовязків сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ВАТ “Каракубський” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2002
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 24.07.2002 року по справі № 4/301 скасувати.
3. Справу № 4/301 направити до господарського суду Донецької
області на новий розгляд.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Суддя Грек Б.М,
Суддя Плюшко І.А.