ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2002 Справа N 24/97
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.О. – головуючого у засіданні, Грека Б.М., Плахотнюк
С.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ТзОВ “НІОЛ”, м. Київ
на рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2002
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.10.2002
у справі № 24/97
за позовом ВАТ “Укрнафта”
до ТзОВ “НІОЛ”, м. Київ
про стягнення 20 871 783 гривень
за участю представників сторін:
позивача – Панченко С.О., (довіреність від 02.09.2002 № юр 693),
Литвиненко Л.І. (довіреність від 13.09.2002 № юр 724);
відповідача – Кушніренко І.О. (довіреність від 01.11.2002)
Рішенням від 22.04.2002 (суддя Шидловська В.В.) господарський
суд м. Києва задовольнив позовні вимоги ВАТ “Укрнафта” стягнувши
з ТзОВ “НІОЛ” 20 871 783 гривень боргу з мотиву того, що
відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором та визнав
позовні вимоги.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
10.10.2002 року залишив рішення без змін з тих же підстав.
ТзОВ “НІОЛ” з рішенням та постановою Київського апеляційного
господарського суду України не згодне та просить їх скасувати, а
провадження у справі припинити, посилаючись на те, що кошти
перераховані позивачем на рахунок відповідача, останнім були
перераховані на рахунки субпідрядних організацій.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
суд встановив наступне.
Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” та Товариство з
обмеженою відповідальністю “НІОЛ” уклали договір підряду № 9/162
від 26.10.1999 року, згідно з яким відповідач взяв на себе
зобов’язання з проектування та будівництва волокно-оптичної
лінії зв’язку по маршруту “Охтирка-М.Павлівка-Глинськ-Гнідинці”
згідно технічного завдання, а також поставити, змонтувати і
запустити в експлуатацію побудовану волокно-оптичну лінію
зв’язку.
Відповідно до договору № 9/162 від 26.10.1999 року між ВАТ
“Укрнафта” та ТОВ “НІОЛ” 21.09.2001 року були узгоджені заходи
по завершенню будівництва волокно-оптичної лінії зв’язку
“Охтирка-М.Павлівка-Глинськ-Гнідинці”, згідно з якими було
розроблено графік, яким було передбачено завершення усіх робіт
та передача в дослідну експлуатацію замовнику об’єкту згідно з
актом приймальної комісії до 26.11.2001 року.
На виконання умов договору № 9/162 позивачем було перераховано
відповідачу 19 708 700 гривень.
Відповідно до п. 4.1 договору після закінчення кожного з етапів
роботи, а також роботи в цілому, виконавець (відповідач) повинен
повідомити про це заявника (позивача), після чого має бути
складений двосторонній акт прийому-передачі побудованої лінії чи
ділянки волокно-оптичної лінії зв’язку та здійснена передача на
баланс позивача, а також за участю технічних фахівців складений
в двох примірниках акт передачі лінії в роботу.
Як видно з матеріалів справи, відповідач своїх зобов’язань за
договором не виконав.
Твердження суду першої інстанції стосовно визнаних відповідачем
позовних вимог в повному обсязі є необгрунтованими, оскільки не
підтверджується документально.
Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на той факт, що
відповідачем в повному обсязі не виконані зобов’язання за
договором № 9/162 від 26.10.1999 також не може бути прийнято до
уваги у зв’язку з тим, що воно протирічить обставинам,
встановленим цими ж судами, а саме, наявність довідок про
вартість виконаних підрядних робіт та витрат, підписаних
представниками як позивача так і відповідача.
Крім того, часткове виконання робіт на суму 11089829, 25 гривень
підтверджено як позивачем, так і відповідачем.
З чого випливає, що борг ТОВ “НІОЛ” перед ВАТ “Укрнафта” повинен
визначатися різницею між перерахованою останнім сумою та сумою
фактично виконаних відповідачем робіт у розмірі 8 618 871
гривень, пені в сумі 721 623, 78 гривень і збитків від інфляції
430 128, 20 гривень.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій невірно надали
юридичну оцінку наявним в матеріалах справи документальним
свідченням та прийняли відповідні рішення та постанову керуючись
не з’ясованими в повному обсязі обставинами, у зв’язку з чим
резолютивні частини зазначених процесуальних документів
підлягають зміні.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 111-9, ст. 111-10, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ТзОВ “НІОЛ” задовольнити частково.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.10.2002 року скасувати.
3.Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від
22.04.2002 зі справи № 24/97 змінити частково та викласти в
наступній редакції: “Стягнути з р/р 2600431142 в філії АБ
"Південний” м. Києва, МФО 320917, код 23519006, Товариства з
обмеженою відповідальністю “НІОЛ” м. Київ, вул.В.Васильківської,
7 оф.603 на користь Відкритого акціонерного товариства
“Укрнафта” (м. Київ, пров.Несторівський 3-5; р/р 26009301255 в
ГОУ ПІБ України м. Києва, МФО 300012, код 001135390) суму
основного боргу 8 618 871 гривень, пеню в сумі 721 623, 78
гривень і збитків від інфляції 430 128, 20 гривень”. Видати
наказ.
4.Виконання цієї постанови покласти на господарський суд м.
Києва.
Суддя, головуючий у засіданні І. Плюшко
Суддя Б. Грек
Суддя С. Плахотнюк