ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3.12.2002 Справа N 21/39
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменко В.М.,
судді Васищак І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Криворізького державного гірничо -
металургійного комбінату “Криворіжсталь”
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.06.2002 р.
у справі № 21/39
за позовом Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату “Криворіжсталь”
до відкритого акціонерного товариства “Нікопольський
завод феросплавів”
про стягнення 2092,26 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.03.2002 р. (суддя Алмазова І.В.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.06.2002 р. (головуючий, суддя Крутовських В.І., судді
Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.), у позові Криворізького
державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь” до
відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Нікопольський завод
феросплавів” про стягнення 2092,26 грн., відмовлено.
Рішення і постанова мотивовані тим, що оскільки зважування
вантажів на вагонних вагах позивачем проведено з зупинкою
вагонів без розчіплення, з використанням різних типів вагів без
врахування огріху зважування та наявних розбіжностей, то вимоги
по відшкодуванню недостачі помилкові, необгрунтовані і
задоволенню не підлягають.
При цьому, вирішуючи господарській спір, суди першої і
апеляційної інстанцій керувалися Правилами приймання вантажів до
перевезення, Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом
Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати та постановити нове рішення про
стягнення з відповідача вартості вагової нестачі в сумі 2092,26
грн. і витрат по справі.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального права, зокрема, п. 10 Правил
приймання вантажів до перевезення та п. 22 Правил видачі
вантажів, оскільки позивач не є вантажовідправником.
Крім того, скаржник вважає, що висновок суду апеляційної
інстанції про те, що позивач повинен був звернутися до залізниці
про складання комерційного акта не відповідає вимогам ст.ст.
111, 129 Статуту залізниць, оскільки вантаж перевозився в
супроводі охорони відповідача.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних
судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що сторони уклали контракт №
011501/5195 від 06.12.2000р. на поставку феросплавів (термін дії
з дати підписання до 31.12.2001 р.), відповідно до умов якого
(п. п. 4.3., 4.4., 4.5.) товар вважається поставленим продавцем
та прийнятим покупцем відповідно до базису поставки за кількістю
згідно кількості, вказаній у сертифікатах якості та залізничній
накладній, виданих продавцем.
Згідно вказаного контракту 17.12.2001 р. на адресу позивача від
відповідача надійшли 5 вагонів вантажу (феросплави), що
підтверджується залізничними накладними № № 45830019, 45830016,
45830018, 45830015, 45830017.
Вказана партія феросплавів надійшла в супроводі охорони та
видана позивачу охороною за участю представників позивача і
представника громадськості з сумісним переваженням ваги брутто,
про що був складений акт № 46 від 17.12.2001 р. приймання
продукції, яким встановлено недостачу у кількості 0,7 т.
18.12.2001 р. актом за № 46/1 та 19.12.2001 р. актом за № 46/2
позивачем було проведено перевірку ваги порожніх вагонів після
розвантаження, в результаті чого було встановлено, що фактично
недостача вантажу становить 0,62 т. на суму 2092,26 грн.
Позивач вважає, що зазначена недостача виникла в результаті
недовантаження відповідачем феросплавів на місці завантаження
вагонів.
Судом першої інстанції встановлено, що в порушення вимог п. 22
Правил видачі вантажів сторони використовували різни типи вагів
(у позивача 200-тн вагонних вагах, у відповідача – на
тензометричних вагонних 100-тн вагах) без врахування огріху
зважування та наявних розбіжностей.
Одночасно, суд першої інстанції встановив, що відповідно до
контракту № 011501/5195 від 06.12.2000р. та доповнення № 1 від
27.12.2000р. сторонами не передбачено однозначних заходів для
запобігання вагової недостачі при прийманні феросплавів, а також
не враховано особливості норм Правил перевезення вантажів.
Суд, апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої
інстанції, встановив, що акти прийому від 18.12.2001 р. за №
46/1 та від 19.12.2001 р. за № 46/2, не мають доказової сили,
оскільки переважування вагонів позивачем було здійснено з
порушенням параграфу 10 розділу 3 Правил приймання вантажів до
перевезення, яким встановлено, що метали всіх найменувань
звантажуються з зупинкою і розчіпленням вагонів, тоді як із
наданих актів вбачається, що переважування порожніх вагонів
здійснювалося з зупинкою без їх розчіплення.
Колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про
те, що даний спір необхідно вирішувати з урахуванням
особливостей норм, передбачених Правилами приймання вантажів до
перевезення та Правилами видачі вантажів, затверджених наказом
Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644.
В матеріалах справи знаходиться лист начальника Головного
управління Укрзалізниці від 18.07.2001 р. № ЦМ-722 (а.с.56), в
якому зазначено, що відповідно до Єдиної тарифно-статистичної
номенклатури вантажів феросплави відносяться до номенклатурної
групи “Чорні метали”, які в свою чергу відносяться до “металів
всіх найменувань”, зазначених у п. 10 Правил приймання вантажів
до перевезення.
Так, відповідно до вказаної норми, метали всіх найменувань і лом
кольорових металів, які перевозяться навалом, зважуються із
зупинкою і розчіпленням вагонів. При зважуванні вказаного
вантажу маса тари вагонів може перевірятися один раз:
відправником – перед навантаженням або одержувачем – після
вивантаження.
Пунктом 22 Правил видачі вантажу передбачено, що перевірка маси
вантажу на станції призначення проводиться, як правило, таким
самим способом, яким цю масу було визначено на станції
відправника.
Зважування вантажів на вагонних вагах проводиться в порядку,
передбаченому правилами приймання вантажів до перевезення.
Судами двох інстанцій встановлено, що маса вантажу була
визначена відправником на 100-т вагонних вагах, в той час як
позивачем маса визначалася на 200-т тензометричних вагонних
вагах з зупинкою без розчіплення вагонів, в порушення вимог п.
10 вказаних Правил приймання вантажів до перевезення.
Крім того, п. 4.5 контракту передбачено, що при прийманні товару
по кількості Покупець (позивач) враховує норми природної втрати
і норми точності зважування, передбачені для даного виду
продукції.
Так, в силу ст. 52 Статуту Залізниць України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та
п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без
утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в
залізничній накладній, та масою, визначеною на станції
призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної
втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей
зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми
природної втрати та граничного розходження визначення маси
нетто) становить для феросплавів (інші вантажі) 0,5% маси,
зазначеної в перевізних документах.
Норми недостачі маси для вантажів, які перевозяться без тари й
упаковки розраховуються від маси нетто.
Відповідно до залізничних накладних та акта № 46 від 17.12.2001
р. загальна маса нетто феросплавів становить 320,4 т. Отже,
недостачу слід обраховувати таким чином: 320,4 х 0,5% = 1,6 т.
(в акті № 49 про прийом продукції за кількістю недостача
встановлена у розмірі 0,7 т).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду
першої та апеляційної інстанцій, що вимоги позивача по
відшкодуванню недостачі необгрунтовані і задоволенню не
підлягають.
Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх фактичних
обставин справи, встановлених судами двох інстанцій, вони не
впливають на вирішення спору по суті.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11, Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Криворізького державного гірничо-металургійного
комбінату “Криворіжсталь” залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
14.06.2002р. у справі № 21/39 - без змін.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій