ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2002 Справа N 2/1
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Плахотнюк С.О.,
суддів : Грек Б.М.,
Плюшко І.А.,
розглянувши у відкритому ВАТ “Ірпінський комбінат “Прогрес”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 29.08.02
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/1
господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ “Ірпінський комбінат “Прогрес”,
м. Ірпінь
до 1. ТОВ промислово-комерційна фірма
“УкрРосенергоконсалтінг”, м. Києв
2.
3. ТОВ “Енергоконсалтінг ЛТД”
4.
Про визнання договору про уступку права вимоги недійсним
(неукладеним)
Касаційна скарга розглянута за участю представника позивача
Марковської О.В. Відповідач своє право на участь в судовому
засіданні не використував (належним чином повідомлений).
29.11.02 ВАТ “Ірпінський комбінат “Прогрес” звернувся до
арбітражного суду м. Києва з вимогами про визнання недійсним
договору № Э/08-12-У від 08.12.97 р., укладеного між ТОВ
“Енергоконсалтінг Лтд” та ТОВ ПКФ “УкрРосенергоконсалтінг” про
уступку права вимоги за договором № 5/02-97.
29.01.01 позивач змінює предмет позову у справі № 2/1 і просить
зазначений договір про уступку права вимоги визнати неукладеним,
а також зазначити в рішенні, що електроенергія, яка постачалася
позивачем ТОВ “Еенергоконсалтінг ЛТД” мала українське
походження.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 29.01.01 в позові
відмовлено з посиланням на акт звірки між сторонами та на те, що
позивачем підтверджена наявність заборгованості в сумі 440 235,
04 грн. ТОВ ПКФ “УкрРосенергоконсалтінгу”.
Постановою арбітражного суду м. Києва про перевірку рішення в
порядку нагляду від 21.05.01 у справі № 2/1 рішення залишено без
змін з тих же підстав.
ВАТ “Ірпінський комбінат “Прогрес” подав апеляційну скаргу, в
якій просить зазначені постанову та рішення скасувати і договір
№ Э/08-12-У від 08.12.97 визнати неукладеним, вважаючи, що
висновки судів першої та наглядової інстанцій не відповідають
обставинам справи, оскільки судами не враховано перевищення
відповідачем повноважень при підписанні спірного договору та
того, що в договорі не вказано його точної суми.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.08.02 залишено без змін постанову арбітражного суду м. Києва
від 21.05.01 та рішення від 29.01.01 у справі № 2/1, а
апеляційну скаргу – без задоволення.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції ВАТ
“Ірпінський комбінат “Прогрес” звернулося з касаційною скаргою,
в якої просить постанову Київського апеляційного господарського
суду від 29.08.02 скасувати та договір № Э/08-12-У від 08.1297
р. про уступку права вимоги визнати неукладеним.
Скаржник свої вимоги мотивує тим, що за змістом ст. 151 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
укладеною може бути визнана лише така угода,
щодо якої сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, то
договір від 08.12.97 № Э/08-12-У фактично є неукладений за
відсутності в ньому суми договору.
Заслухавши представника скаржника, перевіривши повноту і
об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи,
правильність застосування судом першої і апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 03.02.97
між Українським Енергетичним консорціумом (УЕК) та
Енергопостачальною організацією (ЕП) в особі ТОВ
“Енергоконсалтінг ЛТД” з одного боку та ВАТ “Ірпінський комбінат
“Прогрес” (споживач) з іншого боку укладено договір на
користування електричною енергією.
08.12.97 між ТОВ “Енергоконсалтінг ЛТД” (кредитор) і ТОВ ПКФ
“УкрРосенергоконсалтінг” укладено договір уступки вимоги до ВАТ
“Ірпінський комбінат “Прогрес” (боржник) щодо оплати за
договором № 05/02-97 від 03.02.97 вартості електроенергії в
об’ємі 6614476 кВт/ч в сумі еквівалентної 244832, 05 дол. США.
Згідно ст. 197-198 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор, який уступив
вимогу іншої особі, зобов’язаний передати документи, що свідчать
про уступки права вимоги. За умовами п. 2.2.1 договору кредитор
ТОВ “Енергоконсалтінг ЛТД” зобов’язався передати такі документи
боржнику.
Але обґрунтовуючи позовні вимоги про неукладення договору
уступки права вимоги позивач, зокрема посилався на те, що
договір укладено з порушенням закону (ст. 153 ЦК), оскільки в
ньому немає зазначення суми боргу. Крім того, що він
“ґрунтується на договорі № 05/02-97 від 03.02.97” на поставку
електроенергії, який позивач також вважає неукладеним, оскільки
в ньому відсутні дві істотні умови договору: ціна та курс долара
США по відношенню до якої грошової одиниці (арк. спр. 31, 32).
Невиконання умов договору про уступку права вимоги позивачем не
доведено.
Судовими інстанціями встановлено і це підтверджується
матеріалами справи, що договір уступки права вимоги складений у
відповідності з вимогами глави 17 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що
передана вимога є дійсною, оскільки ВАТ “Ірпінський комбінат
“Прогрес” на протязі 1997-99 років визнавав вимоги ПКФ
“УкрРосенергоконсалтінг” “щодо необхідності виконувати
зобов’язання оплати вартості поставленої електроенергії за
умовами договору уступки права вимоги на підставі чого в позові,
про визнання договору про уступку права вимоги неукладеним,
відмовлено.
Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з
висновками судів про відмову в позові на підставі встановлених
фактичних обставин і матеріалів справи, але вважає за необхідне
зазначити, що суд повинен був обгрунтувати відмову в позові в
рішенні і постанові іншими мотивами з посиланням на норми
матеріального права виходячи зі змісту позовних вимог. Судом не
звернуто увагу на те, що сама вимога про встановлення факту
неукладення договору не призводить до відновлення порушених
прав, що передбачено у ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Вона не
може бути предметом спору і самостійно розглядатися в окремій
справі (практика Верховного Суду України).
Вимога про визнання договору неукладеним є ні чим іншим, як
встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може
встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та
розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.
З урахуванням викладеного Вищий господарський суд України
касаційну скаргу ВАТ “Ірпінський комбінат “Прогрес” вважає не
обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Ірпінський комбінат “Прогрес” від
13.09.02 № 1852/20 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.08.02 у справі № 2/1 залишити без зміни.
Головуючий, суддя С. Плахотнюк
Судді: Б. Грек
І. Плюшко