ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Юдова В.З.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Мирошниченко М.А.,
судді: Бєляновський В.В., Шевченко В.В.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2002 Справа N 17-6-12/01-10092
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М.(головуючий),
Харченка В.М.,
Михайлюка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника прокуратури – Демчука Р.В.,
представників позивача –
Шполянського Г.М., Колбасюк Л.А.,
Кузнєцової О.В. та представника
відповідача – Костенка П. П.
касаційне подання прокурора Жовтневого району м. Одеси
в інтересах держави в особі
комунального підприємства
електромереж зовнішнього освітлення
“Одесміськсвітло” управління
житлово-комунального господарства
на постанову від 08.08.2002
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-12/01-10092
господарського суду Одеської області
за позовом Державної інспекції з контролю за
цінами в Одеській області
до комунального підприємства
електромереж зовнішнього освітлення
“Одесміськсвітло” управління
житлово-комунального господарства
Про стягнення 499308,75 грн.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2001 року Державна інспекція з контролю за цінами в
Одеській області звернулась з позовом до комунального
підприємства електромереж зовнішнього освітлення
“Одесміськсвітло” управління житлово-комунального господарства
про стягнення 499308,75 грн. згідно з рішенням інспекції № 239
від 30.08.2001 про застосування до відповідача економічних
санкцій за порушення державної дисципліни цін. Свої вимоги
позивач обгрунтовував тим, що відповідач, в порушення рішень
Одеської міської ради від 28.04.2000 № 928-ХХШ та від 26.01.2001
№ 1954-ХХШ при визначенні в рахунках, що сплачуються
міськфінуправлінням, вартості поточного утримання зовнішнього
освітлення, необгрунтовано застосував завищений рівень
рентабельності у розмірі від 24 до 28 відсотків до фактичних
витрат на технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонт
електричний мереж зовнішнього освітлення замість затвердженого
розміру 10 відсотків, за рахунок нарахування рентабельності на
вартість електроенергії, що не використовується при наданні
вищезазначених послуг.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.02.2002
позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області задоволені. Стягнено з комунального
підприємства електромереж зовнішнього освітлення
“Одесміськсвітло” 499308,75 грн. в дохід міського бюджету.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
08.08.2002 у справі № 17-6-12/01-10092 вищезазначене рішення
суду було залишено без змін.
В касаційному поданні прокурор Жовтневого району м. Одеси
просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.08.2002 та рішення господарського суду Одеської області від
12.02.2002 скасувати. На думку відповідача, при прийнятті
рішення та постанови судами порушені норми матеріального та
процесуального права, зокрема ст.ст. 4, 30, 33, 36, 41 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 28 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
та ст. 28 Закону України “Про місцеве
самоврядування”.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення
господарського суду та постанову апеляційного суд залишити без
змін, а касаційне подання – без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням державної інспекції
з контролю за цінами в Одеській області № 239 від 30.08.2001,
яке було прийняте за наслідком перевірки діяльності відповідача,
визначено, що у зв'язку із завищенням останнім граничного рівня
рентабельності, підлягає вилученню у нього в дохід місцевого
бюджету грошова сума у розмірі 166436,25 грн., яку він отримав
безпідставно, а також підлягає стягненню штраф у розмірі
322872,5 грн.
Із тих же матеріалів справи вбачається, що у даному випадку суть
порушення, як вважав позивач, фактично полягала у тому, що
відповідач, знехтувавши вимогами рішень Одеської міської ради
від 28.04.2000 № 918-ХХШ “Про затвердження бюджету міста Одеси
на 2000 рік” та від 26.01.2001 № 1954-ХХШ “Про затвердження
бюджету міста Одеси на 2001 рік”, які передбачали з 01.05.2000
застосування граничного рівня рентабельності у розмірі 10% при
виконання підприємствами всіх форм власності таких робіт та
послуг, що фінансуються з бюджету міста, необгрунтовано
нарахував рентабельність на вартість електроенергії, яку
отримував від ВАТ ЕК “Одесаобленерго” для освітлення міста. В
наслідок цього, рівень рентабельності за визначений період часу,
на думку позивача, замість 10 відсотків, складав від 24 до 28.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача
вищезазначених грошових сум, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що електрична енергія, яка
постачається відповідачу для зовнішнього освітлення міста,
подається останньому напругою у 0,4 квт., яка заздалегідь задана
постачальником. Тобто цю енергію відповідач пропускає через
власні мережі як транзитну.
Таким чином, на думку суду, оскільки відповідач отриману енергію
не трансформує і не перетворює, він не несе у цьому зв'язку
ніяких витрат, а тому він не має і права включати у собівартість
послуг, які пов'язані із зовнішнім освітленням міста, вартість
отриманої електричної енергії.
Вищий господарський суд вважає, що зазначені висновки є такими,
що не відповідають фактичний обставинам справи.
Зокрема. Із матеріалів справи вбачається, що загальною метою
створення і діяльності відповідача є експлуатація електричних
мереж зовнішнього освітлення та світового оформлення міста
Одеси. Для цього, виключно за рахунок бюджетних коштів,
відповідач, серед інших, має здійснювати і такі види діяльності,
як технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт
електричних мереж та освітлювальних установок, а також
трансформацію та передачу електроенергії.
Як встановлено судами, і це відповідає належним у справі
документам, електричну енергію для зовнішнього освітлення міста
відповідач отримував за відповідним договором, який він, як
споживач, уклав з ВАТ ЕК “Одесаобленерго”. Згідно з умовами
цього договору, відповідач повинен був проводити своєчасну
оплату за використану електричну енергію виключно у грошовій
формі. Із тих же матеріалів справи вбачається, що відповідач
відповідно до умов договору та напрямку своєї діяльності, яка
передбачена статутом, безпосередньо купував у постачальника
електричну енергію, яку обраховував за допомогою власних
електролічильників, комутував та направляв в різних напрямках
для зовнішньо8о освітлення міста за допомогою власних
телеметричних пристроїв.
На думку Вищого господарського суду, зазначені обставини дають
підстави дійти до висновку про те, що відповідач, у зв'язку з
досягненням загальної мети у своїй статутній діяльності, купуючи
електричну енергію та передаючи її для зовнішнього освітлення
міста, безпосередньо використовував у цьому технологічному
процесі надання послуг як електроенергію, так і основні
виробничі фонди, інструменти, інвентар та інше, тобто ніс у
цьому ж зв'язку відповідні витрати.
Згідно ж до вимог п. 1.4 Інструкції з планування, обліку і
калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в
організаціях житлово-комунального господарства, затвердженої
наказом Державного комітету України по житлово-комунальному
господарству від 31.03.1997 № 24, собівартість послуг – це
вартісне вираження витрат підприємства, пов'язаних з
використанням у технологічному процесі надання послуг природних
ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних
виробничих фондів, інструменту, інвентаря, трудових і фінансових
ресурсів, а також інших витрат на виробництво і збут.
Таким чином суд дійшов до висновку про те, що відповідач,
включаючи у собівартість послуг, які він надає у зв'язку із
забезпеченням зовнішнього освітлення міста, вартість отриманої
ним електричної енергії, а також нараховуючи на цю вартість
десятивідсотковий прибуток, діяв правомірно, оскільки такі його
дії повністю узгоджуються з вимогами вищеназваної інструкції та
не суперечать рішенням Одеської міської ради від 28.04.2001
№ 918-ХХШ та від 26.01.2001 № 1954-ХХШ, відповідно до яких орган
місцевого самоврядування, затверджуючи бюджет міста на зазначені
роки, вирішив дозволити госпрозрахунковим підприємствам та
установам усіх форм власності, які виконують роботи та надають
послуги, що фінансуються з бюджету міста, використовувати
рентабельність, граничний рівень якої не повинен перевищувати
10%.
Відповідно до цього, рішення позивача про застосування до
відповідача економічних санкцій за порушення державної
дисципліни цін № 239 від 30.08.2001 є неправомірним, а заявлений
у цьому зв'язку позов – безпідставним.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання прокурора Жовтневого району м. Одеси
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2002 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.08.2002 у справі № 17-6-12/01-10092 скасувати.
В задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області відмовити.
Головуючий Борденюк Є.М.
С у д д я Харченко В.М.
С у д д я Михайлюк М.В.