ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3.12.2002 Справа N 16/219
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Уліцького А.М.,
суддів: Рибака В.В.,
Чабана В.В.
розглянувши ТОВ Фірма “Олімп-Трейдінг”
касаційну скаргу
на постанову від 11.09.02р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 16/219
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ Фірма “Олімп-Трейдінг”
до Комісії з питань вилучення та реалізації
вантажів, що знаходяться у морських
торговельних портах і на припортових
залізничних станціях понад установлені
терміни Міністерства ЗЕЗ і торгівлі України
третя особа Ренійський морський торговельний порт
Про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибув
від відповідача: у засідання не прибув
від третьої особи: у засідання не прибув
В С Т А Н О В И В:
2.06.2000р. ТОВ “Олімп-Трейдінг” звернулося до арбітражного суду
з позовом до Комісії з питань вилучення та реалізації вантажів,
що знаходяться у морських торгівельних портах і на припортових
залізничних станціях понад установлені терміни про визнання
недійсним рішення Комісії, яке прийняте актами № 141 від
30.09.99р. та № 147 від 16.11.99р. з мотиву їх невідповідності
чинному законодавству, зокрема, припису п. 1 ст. 55 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 25.09.2000р. було
порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в
якості третьої особи без самостійних вимог на стороні
відповідача Ренійський морський торгівельний порт.
Відповідач відгук на позов не надав, а третя особа без
самостійних вимог у відгуку на позов пояснила, що позивач просив
здійснити схов вантажу до 24.06.99р., але після настання строку
вантаж не вивіз, що стало підставою для примусового вилучення
спірного вантажу на підставі Декрету Кабінету Міністрів України
№ 33-93 від 08.04.93р.
Ухвалою від 22.11.2000р. арбітражного суду м. Києва (суддя Ропій
Л.М.) провадження у справі припинено за непідвідомчості спору
господарським судам згідно п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
мотиву відсутності у Комісії з питань вилучення та реалізації
вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на
припортових залізничних станціях понад установлені терміни
повноважень юридичної особи і відповідача у судовому процесі,
виходячи з припису ст.ст. 1, 21 АПК України (діючого на момент
прийняття ухвали).
19.08.2002р. Київський апеляційний господарський суд прийняв до
розгляду заяву ТОВ “Олімп-Трейдінг” від 08.01.2001р., яка не
була розглянута наглядовою інстанцією, та порушив апеляційне
провадження.
Постановою від 11.09.2002р. суду апеляційної інстанції (колегія
суддів Кондес Л.О. – головуючий, Дзюбко П. О., Полянський А.Г.)
ухвала арбітражного суду від 22.11.2000р. залишена без змін,
оскільки, як встановила апеляційна інстанція, висновки
арбітражного суду відповідають вимогам норм процесуального
законодавства.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування ухвали
арбітражного суду і постанови апеляційної інстанції та прийняття
нового рішення через невідповідність висновків рішення та
постанови ст.ст. 12, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(ст. 12, п. 1
ст. 80 АПК України), оскільки позивачем оспорено акт органу
виконавчої влади, який діє згідно визначених повноважень, і за
предметом спір підвідомчий господарському суду. Одночасно
скаржник послався на необізнаність про місце і час розгляду
апеляційної скарги, чим, на його думку, порушено його право на
захист інтересів.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши
матеріали справи, їх відповідність чинному законодавству, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково.
Господарський процесуальний кодекс України не передбачає права
судді на відмову у прийнятті позовної заяви за мотивом, що позов
поданий до підприємства або організації, які згідно з чинним
законодавством не можуть бути відповідачами з такого спору. Якщо
ці обставини виявлені в процесі розгляду справи, позов не може
бути задоволений, оскільки підприємство чи організація не
визнана відповідачем повноважним виконати рішення суду.
Згідно ст. 23 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
тільки юридичні особи можуть
бути позивачами і відповідачами.
Підвідомчість справ господарським судам визначена у ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка, зокрема, визначила підвідомчою
господарським судам спори про визнання недійсними актів з
підстав зазначених у законодавстві.
Виходячи з п. 3 Декрету КМУ “Про порядок вилучення та реалізації
вантажів, що знаходяться у морський торгівельних портах і на
припортових залізничних станціях понад установлені терміни”
рішення про вилучення та реалізацію приймається комісією,
персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів
України або уповноваженим ним органом і оформляється актом, який
підписується членами комісії.
Оскільки комісія зазначена у п. 3 Декрету є постійною, а
прийняті комісією рішення у формі актів породжують та припиняють
відносини власності, правовідносини з примусовою реалізацією
вантажу, об’єкту власності певного власника, слід виходити з
того, що згідно ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі.
Рішення комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що
знаходяться у морських торговельних портах і на припортових
залізничних станціях понад установлені терміни створеної
центральним органом виконавчої влади є актом, який стосується
права власності, а саме його припинення у несудовому порядку.
Згідно ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено залучення до
участі у справі іншого або належного відповідача за наявності
достатніх підстав. Відповідно ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода заподіяна незаконними діями підлягає відшкодуванню у
повному обсязі. Заподіював шкоди може бути визначений також у
суді.
Оскільки позивач – юридична особа – звернувся до господарського
суду за захистом порушених, як він вважає, прав з позовом до
органу, який не є юридичною особою виникає підстава визначення
належного відповідача, пов’язаного з предметом спору.
Виходячи з принципів визначених у ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1, 2, 4, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
висновок про непідвідомчість справи господарському суду слід
визнати помилковим, а ухвала і постанова прийняті у справі
невідповідними засадам правосуддя.
Виходячи з викладеного ухвала і постанова підлягають скасуванню,
а справа направленню за підвідомчістю до суду першої інстанції
для розгляду спору з забезпеченням позивача його прав визначених
у ст.ст. 22, 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з метою додержання
приписів ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Ухвалу арбітражного суду м. Києва від 22.11.2000р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.09.2002р. у справі № 16/219 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий А.Уліцький
Судді В.Рибак
В.Чабан