ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3.12.2002 Справа N 13/14-592
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Уліцького А.М.
суддів: Рибака В.В., Чабана В.В.
У відкритому судовому засіданні за участю представників:
Хоростківського спиртзаводу не з’явився
ДПІ в Гусятинському районі не з’явився
розглянувши касаційну ДПІ в Гусятинському районі
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від
22.05.2002р.
у справі № 13/14-592
господарського суду Тернопільської області
за позовом Хоростківського спиртзаводу
до ДПІ в Гусятинському районі
Про визнання недійсним рішення
Рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя
Стопник С.Г.) від 22.03.2002р. позов задоволено, визнано
недійсним рішення ДПІ у Гусятинському районі № 18-23-00375102/62
від 11.01.2002р..
До такого висновку суд прийшов з посиланням на те, що оскільки
позивач є співінвестором будівництва житла для
військовослужбовців та членів їх сімей по угоді, укладеній до
01.07.1997р., то у відповідності до п. 22.3 ст. 22 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
останній мав право на зменшення податкових зобов’язань на суму
інвестицій.
Львівський апеляційний господарський суд (судді О.М.Бобеляк,
О.П. Дубник, Г.В.Орищин) переглянув в апеляційному порядку
рішення суду та постановою від 22.05.2002р. залишив його без
змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Гусятинському районі
подала касаційну скаргу в якій стверджує, що судами при
прийнятті рішень порушено норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у Гусятинському районі проведено перевірку Хоростківського
спиртзаводу з питань правильності декларування пільг з податку
на прибуток при інвестуванні будівництва житла для
військовослужбовців за період з 01.07.1997р. по 01.10.2001р..
За результатами перевірки, начальником ДПІ прийняв рішення “Про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та
пені за порушення податкового та іншого законодавства”, яким
підприємству за порушення п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
донараховано
81095 грн. податку на прибуток та застосовано фінансові санкції
в розмірі 14, 6 тис. грн..
У відповідності до абз. 2 пункту 22.3 ст. 22 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кошти,
спрямовані платником податку на будівництво житла для
військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на
отримання житла відповідно до законодавства України, за
укладеними до 1.07.1997 року угодами про інвестування
будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по
яких на 1.07.1997 року проведені фактичні витрати, враховуються
у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку, у
сумі, що не перевищує розмір податкового зобов’язання,
нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому
здійснювалось таке інвестування, протягом терміну завершення
будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1.07.1997 року, але не
пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту.
Порядок бюджетного контролю за використанням таких коштів
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного пункту Закону, Постановою Кабінету
Міністрів України № 568 від 27.04.1998р. затверджено
“Методологію визначення цін і процедури зменшення податкових
зобов’язань платників податку на прибуток підприємств на суму
вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і
порядку використання коштів, що спрямовуються на будівництво
такого житла та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим
використанням”.
Пунктом 13 вказаної Методології встановлено, що однією із
підстав для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового
зобов’язання інвестора-платника податку на прибуток є
інвестиційна угода, укладена до 1.07.1997 року і за якою на цю
дату проведені фактичні витрати.
Пунктом 10 Методології також передбачено, що якщо інвестор не
виконує зобов'язань за інвестиційними угодами, укладеними до
1.07.1997 р., та додатковими угодами (договорами), замовник може
залучити нових інвесторів.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач на підставі угоди
“Про часткове виконання зобов’язань на третю особу
(співінвестора) по договору” від 21.03.2001р. (а.с. 23-25) став
співінвестором за договором “Про інвестування засобів на
будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України
та членів їх сімей” від 07.02.1997р..
Матеріалами справи також встановлено, що за Договором “Про
інвестування засобів на будівництво житла для
військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей” від
07.02.1997р. станом на 1.07.1997 року фактично проінвестовано в
будівництво житла 27800 тис. грн..
У відповідності до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не встановила
порушень Львівським апеляційним господарським судом норм
матеріального чи процесуального права, а отже підстави для
задоволення касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.05.2002р. та рішення господарського суду Тернопільської
області від 22.03.2002р. у справі 13/14-592 залишити без змін, а
касаційну скаргу ДПІ в Гусятинському районі без задоволення.
Головуючий А.Уліцький
Судді В.Рибак
В.Чабан