ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Скасовано постановою Верховного суду України
від 08.04.2003 р.)
03.12.2002 Справа N 14/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні судді,
суддів : присутні,
розглянувш матеріали
касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Д"
на рішення господарського суду Донецької області
від 11.09.2002
у справі № 6
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"ММК"
до Відкритого акціонерного товариства
"Д"
про стягнення 405461 грн. 97 коп.
касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін :
від позивача присутній,
від відповідача присутній.
Рішенням від 11.09.2002 господарський суд Донецької області
задовольнив позовні вимоги ВАТ "ММК" м. Маріуполь, стягнувши з ВАТ
"Д" Донецької області 405461 грн. 97 коп. боргу за відвантажену
продукцію з мотиву того, що позивач мав право надати позов поза
межами провадження справи про банкрутство відповідача.
ВАТ "Д" з рішенням господарського суду Донецької області не згодне
і просить його скасувати, а в позові відмовити посилаючись на те,
що судом першої інстанції невірно застосовано норми діючого
законодавства
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін
суд встановив наступне.
Арбітражним судом Донецької області 11.12.2000 було порушено
справу № 24/241Б про банкрутство ВАТ "Д" Донецької області та
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також
запроваджена процедура розпорядження майном, про що винесено
відповідну ухвалу.
Оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Д" було
надруковано 20.01.2001 в офіційному друкованому органі - газеті "Г
У".
Відповідно до п.15 ст. 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
усі кредитори, незалежно від настання строку виконання
зобов'язань мають право подати заяви з майновими вимогами до
боржника.
Як видно з матеріалів справи, ВАТ "ММК" м. Маріуполь з грошовою
вимогою у встановлений Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
місячний термін до ВАТ "Д" не звертався.
За результатами попереднього засідання арбітражний суд ухвалою від
19.03.2001 визнав кредиторів та затвердив реєстр їх вимог,
зазначивши, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення
строку, встановленого для її подання, або незаявлені взагалі,
вважаються погашеними.
В зазначеному реєстрі відсутні будь-які вимоги позивача до
відповідача.
Господарським судом Донецької області ухвалою від 27.12.2002 була
затверджена мирова угода та припинено провадження у справі про
банкрутство.
Згідно з преамбулою Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
цей Закон встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника
або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної
процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Стаття 14 розділу ІІ Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлює строки та
порядок виявлення кредиторів та осіб, які виявляють бажання взяти
участь в санації боржника.
Усі кредитори ВАТ "Д" у передбачений Законом спосіб були своєчасно
повідомлені про порушення справи про банкрутство і вправі були
заявити свої вимоги відповідно до встановлених цим Законом
процедур.
Що стосується наслідків щодо грошових вимог, не заявлених в
процесі справи про банкрутство боржника, визначені п.5 ст. 31
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, якими передбачено, що вимоги, заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, то вони не
розглядаються і вважаються погашеними.
Процедура банкрутства охоплює всіх кредиторів боржника незалежно
від того заявили вони свої вимоги до суду чи ні, і вчинки
кредиторів поза встановленого правового порядку мають тягнути за
собою негативні наслідки, передбачені Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
.
В даному випадку стягнення заборгованості з боржника на користь
кредитора, який утримався від заявлених грошових вимог, ставить
такого кредитора у пріоритетне або ж вигідніше становище,
порівняно з іншими кредиторами, які виконали вимоги Закону, а отже
об'єктивно порушує їх майнові права, тому що ставить під загрозу
виконання умов мирової угоди і всієї процедури задоволення їх
грошових вимог.
З викладеного слід дійти висновку, що твердження господарського
суду Донецької області стосовно того, що позивач мав право
звернутися до відповідача з позовом про стягнення заборгованості
поза межами процедури банкрутства, не може бути прийнято до уваги,
оскільки протирічить зазначеним нормам діючого законодавства.
Таким чином, рішення господарського суду Донецької області не
відповідає фактичним обставинам справи та протирічить діючому
законодавству, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що у суду першої
інстанції були відсутні будь-які правові підстави для задоволення
позовних вимог та керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу ВАТ "Д" Донецької області задовольнити.
2.Рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2002 зі
справи № 6 скасувати.
3.В позові відмовити.
Суддя, головуючий у засіданні
Судді