ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Скрипчук О.С.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Процик Т.С.,
судді: Галушко Н.А., Юрченко Я.О.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2002 Справа N 12/141-1256
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М.,
Невдашенко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
касаційну скаргу ТзОВ “Айсберг”
на постанову від 03.10.2001
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 12/141-1256
арбітражного суду Тернопільської області
за позовом ТзОВ “Айсберг”
до Державної податкової інспекції
у м. Тернополі
Про визнання недійсним рішення
В судове засідання представники сторін не з’явилися, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Айсберг” звернулось з позовом до Державної податкової інспекції
у м. Тернополі про визнання недійсним рішення ДПІ від 29.01.2001
№ 08/23-122/1-21137878/2489, яким позивачу донараховано податок
на додану вартість в сумі 2934 грн. та застосовані фінансові
санкції у вигляді стягнення 100 відсотків донарахованої суми
податку, що складає 2871 грн. Свої вимоги заявник обґрунтовував
тим, що зазначене рішення не відповідає вимогам діючого
законодавства.
Рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 20.04.2001
по справі № 12/141-1256 позов задоволено частково. Визнано
недійсним рішення державної податкової інспекції у м. Тернополі
від 29.01.2001 № 08/23-122/1-21137878/2489 “Про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування” в частині застосування фінансових санкцій в сумі
2871 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.10.2001, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду першої
інстанції скасовано в частині визнання недійсним рішення
державної податкової інспекції у м. Тернополі від 29.01.2001
№ 08/23-122/1-21137878/2489 “Про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування”
в частині застосування фінансових санкцій в сумі 2871 грн. В
позові ТзОВ “Айсберг” відмовлено.
У касаційній скарзі ТзОВ “Айсберг” просить скасувати постанову
апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційним судом порушені
норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 10
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Письмового відзиву на касаційну скаргу відповідач до суду не
надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає
задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами перевірки
позивача щодо дотримання ним вимог податкового і валютного
законодавства, відповідачем 29.01.2001 прийнято рішення
9 08/23-122/1-21137878/2489 “Про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування”, згідно з яким донараховано до бюджету податок на
додану вартість в сумі 2934,00 грн. та застосовано фінансові
санкції в сумі 2871,00 грн.
З тих же матеріалів справи вбачається, що позивачем зайво
включено до податкового кредиту за період з 01.10.1997 по
21.12.2000 суму 2934,00 грн., а тому, донарахування відповідачем
позивачу податку на додану вартість в сумі 2934,00 грн. зроблено
правомірно.
Згідно із п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби
в установленому законом порядку мають право застосовувати до
підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у
вигляді стягнення однократного розміру донарахованої за
результатами перевірки суми податку або іншого платежу у
випадках, якщо інше не передбачено законом, який запроваджує
відповідний податок чи інший платіж.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
фінансові санкції за наслідками документальних
перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної
податкової служби України та іншими уповноваженими державним
органами, застосовуються у розмірах, передбачених актами,
чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Як свідчать матеріали справи при проведенні відповідачем
перевірки встановлено невірне застосування позивачем норм Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у
зв'язку з чим суми податкових зобов'язань визначені неправильно.
Пунктом 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачена відповідальність платників
податку за порушення строків нарахування та внесення до бюджету
податку, яка встановлюється відповідно до положень Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Податкове законодавство розмежовує порушення строків нарахування
та внесення податку від приховування або заниження податку.
Сукупності наведених обставин суд апеляційної інстанції дав
належну оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про те, що
відповідачем правомірно застосовано санкцію, яку передбачено
п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, оскільки за заниження сум податку на додану
вартість відповідним законом відповідальності не передбачено.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Айсберг” залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.10.2001 по справі № 12/141-1256 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Невдашенко Л.П.