Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників
позивача - присутні,
відповідача - присутні;
розглянув
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х2
за позовом "YYY"
до відповідачів 1. ВАТ "XXX"
2. ТОВ фірми "ZZZ"
про стягнення 1578280,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.04.2002р.
(суддя А.А.А.) позов задоволено, з ВАТ "ХХХ" на користь позивача
стягнуто 748 тонн цукру-піску, оскільки встановлено факт псування
товару, який знаходиться в стадії обміну. Можливість подальшого
використання цього товару відсутня.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду (судді
Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) від ХХ.10.2002 р., рішення господарського
суду Н-ської області залишено без зміни, оскільки спірний цукор
дійсно знаходиться у ТОВ фірми "ZZZ", яка відповідальність перед
позивачем заперечує з тих підстав, що обмін цукру-піску провадився
згідно договору № 23/03.
ВАТ "XXX" просить постанову Н-ського апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду Н-ської області по цій справі
скасувати, позов задовольнити стягненням боргу з ТОВ фірми "ZZZ",
у позові до ВАТ "XXX" відмовити, оскільки товар до ВАТ "XXX" на
зберігання не передавався, спірний товар є власністю ТОВ фірми
"ZZZ", що поставлявся позивачу за договорами поставки, фірма "ZZZ"
підтвердила існування своїх зобов'язань, зазначивши, що причиною
їх невиконання є відсутність ліцензії. Компанія "YYY" просить
постанову та рішення суду по цій справі залишити без зміни, як
такі, що прийняті у відповідності до вимог матеріального права та
процесуального законодавства.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи, доводи викладені у касаційній скарзі,
заперечення сторони та вважає можливим частково задовольнити
вимоги ТОВ "XXX" з наступних підстав.
Між ВАТ "XXX" та компанією "YYY" укладені договори схову
цукру-піску, поряд з цим договором поставки також обумовлена
передача цукру піску, який є власністю фірми "ZZZ" до ВАТ "XXX".
В зв'язку з тривалістю зберігання товару сторони дійшли згоди на
заміну цукру-піску.
З цією метою ВАТ "XXX" за клопотанням компанії "YYY" укладає
договір № 23/03 від 16.07.2001р. на обмін товару з ТОВ "ZZZ" на
підставі яких підписуються акти-прийому передачі цукру-піску (т.4
а.с. 242-245).
Відповідно до акта звірки від 01.12.2001р. зазначається, що ТОВ
"ZZZ" повернуто ТОВ "XXX" 105 тонн, а у стадії обміну та
повернення у фірмі "ZZZ" знаходиться 748 тонн цукру-піску.
При розгляді справи неповно встановлені обставини, які
підтверджують, або спростовують наявність вини першого відповідача
як умови відповідальності за порушення зобов'язань, не доведено
допущене ТОВ "XXX" порушення суб'єктивного цивільного права
позивача, не враховані звичайні для певного роду діяльності та
наявні у конкретному випадку умови господарювання, зокрема, обмін
товару, що зіпсувався, який здійснюється за погодженням сторін.
Касаційна інстанція констатує , що обмін є правомірним та
допустимим, оскільки договором № 1-25/0599 від 25.05.99 обумовлена
передача ТОВ "XXX" цурку, що належить фірмі "ZZZ". Право власності
на спірний товар зафіксовано за фірмою "ZZZ" згідно п.2.1.3 цього
договору. Строк дії договору не обмежений (т.6 л.с. № 14, 15).
Факти передачі на обмін спірної кількості цукру та обставини, які
це підтверджують встановлені у рішенні та постанові суду по цій
справі, фірмою "ZZZ" підтверджуються, що свідчить про
суперечливість та невідповідність мотивувальної та резолютивної
частини рішення суду першої та апеляційної інстанції, відсутності
права ВГС України встановлювати на підставі цих фактів інші
обставини ніж ті, які встановлені у попередніх судових рішеннях
(ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Обмін цукру здійснювався з мовчазної згоди компанії "YYY" про що
свідчить протокол про наміри від 18.10.2001р., який укладено
компанією "ZZZ", компанією "YYY", УПТК "XXX".
Касаційна інстанція зазначає, що при розгляді справи неповно
встановлені обставини, які підтверджують або спростовують
порушення ст. 413 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, не встановлена
безпосередня передача товару від фірми "ZZZ" до фірми "YYY", не
ідентифіковано який саме товар повинен був зберігатися у ТОВ
"XXX", не витребувані акти прийому- передачі спірного товару.
З метою перевірки законності судових рішень, їх обґрунтованості
при новому розгляді справи слід з'ясувати обставини, пов'язані з
відображенням на позабюджетному обліку першого відповідача товару,
як власності фірми "ZZZ", достеменно встановити обставини,
пов'язані з передачею права власності спірного товару від фірми
"ZZZ" до компанії "YYY", витребувати відповідні акти
прийому-передачі, складські квитанції ВАТ "XXX", які свідчать про
отримання від тієї чи іншої особи товару на зберігання.
Непрямим методом визначення права власності на товар можуть бути
відомості щодо сплати податків за спірний цукор, які підлягають
витребуванню у сторін по справі.
Касаційна інстанція вбачає порушення ст. 24 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
при залученні апеляційним господарським судом ТОВ
фірми "ZZZ", однак враховуючи що повнота обставин справи не може
бути встановлена без участі другого відповідача, Вищий
господарський суд України вважає доцільним та правомірним його
залучення при новому розгляді справи.
Приймаючи до уваги зазначене, керуючись ст.ст. 111-7 , 111-9,
111-10, 111-11 , 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ПОСТАНОВИЛИ :
1. Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити частково.
2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду у справі
№ Х2 від ХХ.10.2002 р. та рішення господарського суду Н-ської
області по цій справі скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Н-ської
області.