ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3.12.2002 Справа N 02-5/9-15/51(1/7/365)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Уліцького А.М.
суддів: Рибака В.В., Чабана В.В.
У відкритому судовому засіданні за участю представників:
Приватного підприємця не з’явився
Карпенко В.С.
Мелітопольської МДПІ не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від
27.06.2002р.
у справі № 1/7/365
господарського суду Запорізької області
за позовом Приватного підприємця Карпенко
В.С.
до Мелітопольської МДПІ
Про визнання недійсним рішення
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя
Проскуряков К.В.) позов задоволено. Визнано недійсним рішення
ДПІ в м. Мелітополі № 289-17-221/1706817126/6013 від
25.06.2001р. про донарахування ПДВ в сумі 10124 грн. та
стягнення фінансових санкцій в розмірі 2531 грн. за порушення
податкового законодавства.
Таке рішення прийнято з посиланням на те, що позивач подав
податкові накладні, які відповідають вимогам ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і які
підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового
кредиту сум, що зазначені у згаданих податкових накладних.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
(судді Євстигнєєва О.С., Тищик І.В., Чимбар Л.О.) вказане
рішення залишене без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Мелітопольська ОДПІ подала
касаційну скаргу, в якій стверджує, що судами не вірно
застосовані норми матеріального права, зокрема Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Мелітопольською ОДПІ проведено тематичну перевірку Приватного
підприємця Карпенко В.С. з питань відшкодування податку на
додану вартість за період травень-серпень 1999 року, за
результатами якої податковою службою складено акт від
15.06.2001р. № 17-221/175.
На підставі цього Акта, начальником ДПІ у м. Мелітополі прийнято
рішення “Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових
платежів) за порушення податкового та іншого законодавства” від
25.06.01р. № 289-17-221/1706817126/6013, яким підприємству за
порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донараховано 10124, 00 грн. податку на додану
вартість та застосовано фінансові санкції по цьому податку в
розмірі 2531 грн..
ПП Карпенко В.С. не погодилась з рішенням ДПІ та подала позов
про визнання його недійсним.
Частиною 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про
ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що коли на момент перевірки
платника податку органом державної податкової служби суми
податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами.
Згідно частини першої цього підпункту, включення витрат до
податкового кредиту дозволяється в разі їх підтвердження
податковими накладними, митними деклараціями, а при імпорті
робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату
вартості таких робіт (послуг).
Як підтверджено актом перевірки Мелітопольської ОДПІ та
вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки у
позивача були оригінали податкових накладних на заявлені до
відшкодування суми.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що зазначені
податкові накладні за своїм змістом та формою повністю
відповідають вимогам, п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Стосовно посилання відповідача на неможливість включення до
податкового кредиту сум не підтверджених у постачальника, то це
посилання безпідставне.
Право на податковий кредит згідно п. 7. 5 ст. 7 Закону України
“Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
виникає з моменту отримання від продавця
податкової накладної, виданої у відповідності з чинним
законодавством. Будь-якої іншої вимоги, стосовно отримання
підтвердження у продавця заявлених до відшкодування сум, Законом
не передбачено.
У відповідності до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не встановила
порушень Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
матеріального чи процесуального права, а отже підстави для
задоволення касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.06.2002р. та рішення господарського суду Запорізької
області від 22.04.2002р. у справі 1/7/365 господарського суду
Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу
Мелітопольської МДПІ без задоволення.
Головуючий, суддя А.Уліцький
Судді В.Рибак
В.Чабан