Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
у відкритому судовому засіданні
за участю представників
Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту
інвалідів - не з'явився
Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури - присутній
ЗАТ "ХХХ" - не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів та касаційне подання -
Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.01.2003р.
у справі № 000
господарського суду Одеської області
за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного
прокурора в інтересах держави, в особі Одеського обласного
відділення Фонду України соціального захисту інвалідів
до ЗАТ "ХХХ"
про стягнення 5080, 28 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від ХХ.11.2002р. в
позові заступнику Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора,
заявленому в інтересах Одеського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів, відмовлено.
Таке рішення суд прийняв з посиланням на те, що правових підстав
для стягнення з відповідача заявлених фінансових санкцій на
користь Відділення Фонду соціального захисту інвалідів України
немає, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Одеський апеляційний господарський суд переглянув в апеляційному
порядку рішення місцевого суду і постановою від ХХ.01.2003р.
залишив його без змін з тих самих підстав.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не
погоджуючись з постановою апеляційного суду, подало касаційну
скаргу в якій просить рішення та постанову скасувати, а позов
задовольнити.
На думку скаржника, судами при прийнятті спірних рішень не
правильно застосовані норми матеріального права.
Заступник прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним
поданням в якому просить рішення місцевого господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду скасувати, а позов
задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури,
Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в
інтересах держави, в особі Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, заявлено позов до ЗАТ "ХХХ" про
стягнення 5080, 28 грн. штрафних санкцій за не створення робочих
місць для інвалідів.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що у 2001 році
норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на ЗАТ "ХХХ"
складав 6 чоловік, проте фактично на підприємстві працювало 5
чоловік, у зв'язку з чим останньому було нараховано штрафні
санкції у розмірі 5080 грн. за не створення робочого місця.
Приймаючи рішення про відмову в позові господарський суд Одеської
області та Одеський апеляційний господарський суд виходили з того,
що:
відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
, місцеві ради спільно з
підприємствами, установами, організаціями щорічно визначають
нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів, однак матеріалами справи не доведено, що ЗАТ "ХХХ"
одержувало пропозиції місцевих органів соціального захисту
інвалідів, прийняти участь у розробці нормативів робочих місць,
відсутні також докази того, що відповідач був повідомлений про
затвердження місцевою радою зазначених нормативів. Позовні вимоги
ґрунтуються виключно на твердженні позивача;
згідно ст. 18 згаданого Закону ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування
інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
радами, громадськими організаціями з урахуванням побажань
інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також
рекомендацій медико-соціальної експертизи. Однак, вказаними
органами інваліди для працевлаштування до ЗАТ "ХХХ" не
направлялись і не було безпосереднього звернення інвалідів на
підприємство з метою їх працевлаштування;
відповідно до ч.3 ст.23 Закону, підприємства, установи та
організації сплачують штрафні санкції за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів). Позивач не подав суду доказів, що
відповідач має у 2001 році прибуток, із якого мали бути здійснені
відрахування коштів на створення робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів щодо їх
соціально-трудової та професійної реабілітації.
Вказаний висновок місцевого та апеляційного судів відповідає
висновку Верховного суду України з зазначеного питання, що
міститься у постанові від 15.01.2003р. № 012/03, рішення якого є
остаточним і оскарженню не підлягає.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення касаційна
інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених цими судами фактичних обставин справи.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що Господарським судом
Одеської області та Одеським апеляційним господарським судами
встановлено факт незалучення відповідача відповідними органами для
визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,
та факт не доведення відповідачу в установленому порядку згаданого
нормативу, Вищий господарський суд України не має підстав для
задоволення касаційної скарги Одеського обласного відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів та касаційного подання
заступника прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної
прокуратури.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5 ,111-7 , п. 1 ст.
111-9 , ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
ХХ.01.2003р. у справі № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту
інвалідів та касаційне подання заступника Білгород-Дністровського
міжрайонного прокурора без задоволення.