ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2002 Справа N А-14357/1-36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Е.А.,
суддів Глос О.І., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні, розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства ”Харківська ТЕЦ-5”
про перегляд у касаційному порядку постанови Харківського
апеляційного господарського суду від 05.07.2002р.
у справі № А-14357/1-36
за позовом Державного підприємства ”Харківська ТЕЦ-5”
до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Харківської області від
05.12.2001р. (суддя Шевель О.В.) позов задоволено частково,
рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області № 311-23-104/05471230/4591 від 11.06.2001р.
про застосування та стягнення з Державного підприємства
“Харківська ТЕЦ-5” сум фінансових санкцій, донарахованих
податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства в частині донарахування
податку на прибуток у сумі 2217000грн., фінансових санкцій по
податку на прибуток у сумі 446810грн., фінансових санкцій за
проведення розрахунків без застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сумі 30710грн, збору за забруднення
навколишнього середовища в розмірі 6098грн. визнане недійсним. В
іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
05.07.2002р. (судді Л.М.Бабакова, А.І.Бухан, Т.В.Кравець)
рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2001р.
змінено: рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області № 311-23-104/05471230/4591 від
11.06.2001р. про застосування та стягнення з Державного
підприємства “Харківська ТЕЦ-5” фінансових санкцій за проведення
розрахунків без застосування реєстраторів розрахункових операцій
в сумі 30710грн. та збору за забруднення навколишнього
середовища в розмірі 6098грн. визнане недійсним; в іншій частині
рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції
Харківської області залишене без змін. Рішення суду щодо відмови
у задоволенні іншої частини позовних вимог залишене без змін.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 05.07.2002р., Державне підприємство
“Харківська ТЕЦ-5” просить його скасувати в частині визнання
дійсним рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції Харківської області № 311-23-104/05471230/4591 від
11.06.2001р. щодо донарахування податку на прибуток та
застосування фінансових санкцій з податку на прибуток, мотивуючи
свою вимогу тим, що апеляційним господарським судом порушено
норми матеріального та процесуального права.
Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської
області не скористалась правом надіслати відзив на касаційну
скаргу.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників
Державного підприємства “Харківська ТЕЦ-5”, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові
апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд
України дійшов висновку щодо часткового задоволення касаційної
скарги Державного підприємства “Харківська ТЕЦ-5”.
Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Оскільки,
з ч. 1 ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, випливає, що на підставі
доказів господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин,
які мають значення для правильного вирішення спору, то у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами, повторно розглядаючи
справу, зобов’язаний встановити наявність чи відсутність
обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Вимоги щодо встановлення обставин справи апеляційною інстанцією
містить також і п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційним господарським судом в процесі перегляду справи не
було встановлено обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і
заперечення сторін, чим порушено вищенаведені норми Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За актом перевірки від 31.05.2001р. з питань дотримання
позивачем вимог податкового законодавства виявлено факти
порушення податкового законодавства. На підставі даного акту
11.06.2001р. відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким
позивачу, у тому числі, донараховано 2217000грн. податку на
прибуток та застосована санкція по податку на прибуток в розмірі
661390грн., за проведення розрахунків за готівку без
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 6142грн.
застосовані санкції у розмірі 30710грн., донараховано збір за
забруднення навколишнього середовища у розмірі 6098грн.
Рішенням місцевого господарського суду встановлено, що
відповідачем включено до валових доходів позивача суми
кредиторської заборгованості, по яких минув строк позовної
давності, у зв’язку з чим позивачу донараховано податок на
прибуток. Посилаючись на те, що відповідачем не надано суду
докази, які б підтверджували наявність у позивача простроченої
кредиторської заборгованості місцевий господарський суд дійшов
висновку, що включення відповідачем до валових доходів позивача
сум кредиторської заборгованості є безпідставним.
Згідно п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання
платника податків у разі якщо дані документальних перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у
податкових деклараціях. При цьому, згідно п. п. 4.2.3
вищенаведеної норми Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, обов’язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є
помилковим, покладається на платника податків, за винятком
випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті. Оскільки
відповідач донарахував податок на прибуток на підставі даних
документальної перевірки, то обов’язок доведення того, що дане
нарахування є помилковим, покладається на позивача. Таким чином,
поклавши факт доведення наявності у позивача простроченої
кредиторської заборгованості на відповідача, місцевий
господарський суд порушив п. п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивач, надаючи
послуги своїм працівникам, прийняв готівку у сумі 6142грн. без
застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, який набрав чинності 01.01.2001р.,
реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними
особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними
особами (їх філіями, відділеннями іншими відокремленими
підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у
готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг. Статтею 11 вищезгаданого Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено, що терміни переведення суб’єктів
підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у
готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів
розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 121
“Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на
облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі
із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій”
( 121-2001-п ) (121-2001-п)
встановлено, що термін переведення суб’єктів
підприємницької діяльності, діяльність яких здійснюється у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг і розмір річного
обсягу розрахункових операцій яких перевищує граничний розмір,
встановлений постановою Кабінету Міністрів України від
23.08.2000р. № 1336 ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
, становить один місяць з
дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових
операцій. Таким чином, для визначення прав і обов’язків сторін у
спірних правовідносинах господарський суд мав встановити
обставини, чи було перевищено позивачем граничний розмір річного
обсягу розрахункових операцій, який встановлено постановою
Кабінету Міністрів України № 1336 від 23.08.2000р.
( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
.
Враховуючи, що встановлення вищенаведеного факту входить до
предмету доказування в даному спорі, а в рішенні місцевого
господарського суду та постанові апеляційного господарського
суду відсутні будь які висновки, що свідчать про те, що
вищезгадані обставини були предметом дослідження господарського
суду, то судовими інстанціями порушена вимога ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного, всебічного і об’єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції,
визначені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, де встановлено, що
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені судовим рішенням чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, а для вирішення
спору по суті необхідно встановлення певних обставин, які не
були встановлені господарським судом, то судові рішення
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства ”Харківська ТЕЦ-5”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2001р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.07.2002р. скасувати і передати справу на новий розгляд до
Господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя Усенко Є.А.
судді Глос О.І.
Жаботина Г.В.