ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2002 Справа N 5/3326-25/536
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А,
суддів Жаботиної Г.В., Глос О.І.
у відкритому судовому засіданні, розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Львова
про перегляд у касаційному порядку постанови Львівського
апеляційного господарського суду від 29.05.2002р.
у справі № 5/3326-25/536
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Галметр”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Львова
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.01.2002р.
(суддя Г.Якимець), яке постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 29.05.2002р. (судді Т.С. Процик, Н.А.
Галушко, Я.О. Юрченко) залишене без змін, позов задоволено:
рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Львова № 23951399/23-2/577 від 18.06.2001р. в частині
донарахування податку на додану вартість у розмірі 8783,67грн та
застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у
сумі 2193, 92грн. визнане недійсним.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 29.05.2002р., Державна податкова
інспекція у Шевченківському районі м. Львова просить її
скасувати, посилаючись на те, що дану постанову прийнято з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю ”Галметр” не
скористалось правом, передбаченим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та не надіслало відзив на касаційну скаргу.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова задоволенню не підлягає.
За результатами комплексної перевірки позивача з питань
дотримання вимог податкового законодавства, відповідачем
18.06.2001р. прийнято оспорюване рішення, яким позивачу за
безпідставне включення до податкового кредиту у серпні 1999р.
податку на додану вартість у сумі 6966,67грн., а в вересні
1999р. – у сумі 1817грн., донараховано до сплати в бюджет
8783,67грн. податку на додану вартість та застосовано штрафну
санкцію по податку на додану вартість у сумі 2193,92 і по
податку на прибуток 810грн.
Апеляційним господарським судом встановлено, що за операціями
купівлі-продажу товарів, здійсненими у серпні та вересні 1999р.,
ПП “Соріс-Торг” надав позивачу податкові накладні.
Згідно п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
особи, що підпадають під визначення
платників податку на додану вартість зобов’язані зареєструватися
як платники податку в органі державної податкової служби за
місцем їх знаходження. Як випливає з приписів п. 9.4 ст. 9
вищеназваного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за реєстраційною заявою
особи, що підпадає під визначення платника податку на додану
вартість, орган державної податкової служби зобов’язаний надати
заявнику свідоцтво про реєстрацію як платника податку. У
касаційній скарзі відсутнє посилання відповідача на те, що
органом державної податкової служби за місцезнаходженням ПП
“Соріс-Торг” відмовлено ПП “Соріс-Торг” у видачі свідоцтва про
реєстрацію ПП “Соріс-Торг” як платника податку на додану
вартість, до того ж апеляційним господарським судом встановлено,
що на момент здійснення вищезгаданих операцій ПП “Соріс-Торг”
було зареєстровано як платник податку на додану вартість.
Апеляційним господарським судом встановлено, що витрати із
сплати податку на додану вартість за вищезгаданими операціями у
сумі 8783,67грн. позивач у серпні та вересні 1999р. включив до
податкового кредиту.
Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними. Оскільки позивачем включено
до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану
вартість, що підтверджені податковими накладними, то апеляційний
господарський суд дійшов правильного висновку, що у відповідача
були відсутні правові підстави для донарахування позивачу
податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі
8787,67грн. та застосовувати до позивача штрафні санкції з
податку на додану вартість у сумі 2193,92грн.
Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача у
касаційній скарзі на те, що рішенням Ватутінського районного
суду м. Києва визнано недійсною реєстрацію ПП “Соріс-Торг”, що,
на погляд відповідача, тягне правовий наслідок щодо недійсності
свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість
ПП “Соріс-Торг”. Оскільки, згідно п. 9.6 ст. 9 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідоцтво про
реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у
випадках, якщо:
- зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку
особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців
оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж
3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність
згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Як випливає із приписів вищенаведеної норми Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, наведений в ній перелік випадків анулювання
свідоцтва про реєстрацію є вичерпним, а можливість визнання
даного свідоцтва недійсним із даної правової норми не випливає.
Враховуючи, що ПП “Соріс-Торг” було зареєстровано як платник
податку у порядку передбаченому статтею 9 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і свідоцтво про
реєстрацію на момент здійснення відповідної господарської
операції анульовано не було, то доводи відповідача щодо
невідповідності нормам закону одержаних позивачем податкових
накладних є безпідставним.
За таких обставин судові рішення відповідають правовим нормам і
підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.05.2002р. без змін.
Головуючий - суддя Усенко Є.А.
судді Жаботина Г.В.
Глос О.І.