ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2002 Справа N 3/40Н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів Глос О.І., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Ровеньки
про перегляд у касаційному порядку постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 11.06.2002р.
у справі № 3/40 Н
за позовом ДВАТ “Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського” ДП ДКХ
“Ровенькиантрацит”
до Державної податкової інспекції у м. Ровеньки
про визнання недійсним рішення ДПІ,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2002р.
(суддя Журавльова), яке постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 11.06.2002р. (судді Н.Л.Величко,
І.В.Алеєва, А.М.Мясищев) залишене без змін, позов задоволено,
рішення Державної податкової інспекції у м. Ровеньки від
10.01.2002р. за № 15-26/00177589/90 та податкове повідомлення
Державної податкової інспекції у м. Ровеньки від 10.01.2002р.
визнано недійсним.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 11.06.2002р., Державна податкова
інспекція у м. Ровеньки просить судові рішення скасувати та
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити,
мотивуючи свою вимогу тим, що апеляційним господарським судом
порушено норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ДВАТ “Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського”
ДП ДХК “Ровенькиантрацит” доводить безпідставність вимог
Державної податкової інспекції у м. Ровеньки та правомірність
прийнятих судових рішень, які просить залишити в силі.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
м. Ровеньки задоволенню не підлягає
За результатами перевірки позивача, відповідачем 10.01.2002р.
прийнято рішення № 15-26/00177589/90, яким за порушення абз. 4
п. 11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донараховано податок на додану вартість за 2001р.
у сумі 396738грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі
99185грн. На суму донарахованого податку та штрафних санкцій
відповідачем надіслано позивачу податкове повідомлення від
10.01.2002р. № 0000012342/0.
Як встановлено судовими рішеннями, позивач у 2000р. на підставі
договору комісії від 28.02.2000р. № 10/22-02-00 з ДКХ
“Ровенькиантрацит” передав останньому на реалізацію вугілля, яке
є власністю позивача. На підставі договору купівлі-продажу № 119
від 02.08.2000р., укладеного між ДКХ “Ровенькиантрацит” та
Північнодонецьким ДВП “Обєднання Азот”, вугілля позивача було
продано Північнодонецькому ДВП “Обєднання Азот”. На підставі
договору № 120 від 03.08.2000р., який укладено між ДКХ
“Ровенькиантрацит” та ВАТ “Стаханівський завод феросплавів”
вугілля позивача було продано ВАТ “Стаханівський завод
феросплавів”.
Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита,
інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових
платежів), за винятком податку на додану вартість, що
включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами
України з питань оподаткування. До складу договірної
(контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,
вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються
платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю
особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг),
проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. Таким
чином, базою оподаткування вугілля, проданого ДКХ
“Ровенькиантрацит” Північнодонецькому ДВП “Обєднання Азот” та
ВАТ “Стаханівський завод феросплавів” є договірна вартість цього
вугілля.
Судовими інстанціями встановлено, що сума податку на додану
вартість у розмірі 396738грн. донарахована відповідачем за
серпень – вересень 2001р.
Згідно п. 11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами, внесеними Законом № 714-XIV
( 714-14 ) (714-14)
від 02.06.99), яка встановлювала особливий спосіб
оподаткування операцій платників податків, що продають вугілля і
вугільні брикети: “До 1.01.2001 року платники податку, які
продають вугілля та вугільні брикети, електричну та теплову
енергію, газ, надають послуги з водопостачання (каналізації),
технічного обслуговування ліфтів та систем протипожежної безпеки
в житловому фонді, а також надають послуги фізичним особам, не
зареєстрованим платниками цього податку, за користування якими
цими особами сплачується квартирна плата, плата за користування
телефоном, телевізійними і радіомережами та системами охорони
житла, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою
виникнення податкових зобов'язань з продажу зазначених товарів
(послуг) є дата зарахування коштів на банківський рахунок або у
касу такого платника податку або отримання інших видів
компенсації вартості таких товарів (послуг), а датою виникнення
права на податковий кредит, у тому числі отримання бюджетного
відшкодування, є дата списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату таких товарів (послуг) чи надання
інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких
платників податку або підлягає амортизації. У споживачів
зазначених товарів (послуг), які зареєстровані платниками цього
податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата
списання коштів з їх банківського рахунку в оплату таких товарів
(послуг) або надання інших видів компенсацій їх вартості.
Оскільки, даний спосіб податкового обліку операцій з продажу
вугілля діяв до 1.01.2001р., то застосування відповідачем п.
11.11. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в серпні – вересні 2001р. є помилковим.
Враховуючи, що оспорюване рішення прийнято в порушення абз. 4 п.
11.11 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, то воно підлягає скасуванню.
Касаційна інстанція не може погодитись з доводами Державної
податкової інспекції у м. Ровеньки щодо порушення апеляційним
господарським судом норм процесуального права. Відповідно до п.
5 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо рішення прийнято
не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула
справу, то дане порушення норм процесуального права є в будь-
якому випадку підставою для скасування постанови апеляційного
господарського суду. Оскільки оскаржувану постанову прийнято
колегією суддів апеляційного господарського суду у складі
Н.Л.Величко, І.В.Алеєвої, А.М.Мясищева, які розглянули справу,
то підстави для скасування постанови за даних обставин відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньки
залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 11.06.2002р. у справі № 3/40н без змін.
Головуючий - суддя Усенко Е.А.
судді Глос О.І.
Жаботина Г.В.