Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 травня 2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши за участю представників :
позивача : присутні
відповідача : присутні
касаційну скаргу ДПІ у місті Полтаві
на постанову від ХХ.02.2003р.
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 000
за позовом ТОВ "ХХХ"
до ДПІ у м.Полтаві
про визнання недійсним рішення від ХХ.10.2002р.№ 000 про
застосування умовного адміністративного арешту активів
Встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від ХХ.12.2002р.,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від ХХ.02.2003р., позов задоволено : рішення
начальника ДПІ у м. Полтаві від ХХ.10.2002р. №.ч 000 про
застосування умовного адміністративного арешту активів ТОВ "ХХХ"
визнано недійсним як таке, що не відповідає вимогам підпункту "г"
підпункту 9.1.2 пункту 9.1, підпункту 9.3.8 пункту 9.3 ст.9 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі за текстом
- Закон України від 21.12.2000 р. № 2181) ( 2181-14 ) (2181-14)
та підпункту
"в" ст.3 Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 р. № 817/98
( 817/98 ) (817/98)
.
Судові рішення мотивовані тим, що у ДПІ у м.Полтаві не було
законних підстав для проведення перевірки позивача, призначеної
розпорядженням від ХХ.10.2002р. № 1, у зв'язку з чим позивач
правомірно відмовився виконувати вимоги працівників ДПІ,
призначених для проведення перевірки щодо надання документації про
господарську діяльність за друге півріччя 1999 року - 2001 рік.
Не погоджуючись з таким висновком-судів попередніх інстанцій, ДПІ
у м. Полтаві в касаційній скарзі просить скасувати постановлені по
справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на порушення місцевим і апеляційним
господарськими судами ст. 9 Закону України від 21.12.2000р. № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
та підпункту "в" ст. З Указу Президента України від
23.07.98 р. № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 ст. 9
Закону України від 21.12.2000р. № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
арешт активів
платника податків може бути застосовано, якщо платник
відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності
законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб
податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються
для одержування доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів
оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів,
комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку
або з використанням карток платіжних систем, вагокасових
комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Згідно підпункту 9.3.8 пункту 9.3 цієї статті адміністративний
арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється
допустити працівника контролюючого органу до документальної або
матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника
контролюючого органу підстав для її проведення, визначених
законодавством.
Апеляційним господарським судом встановлено, що розпорядженням
начальника ДПІ у м.Полтаві від ХХ.10.2002 р. № 1 на підставі
пункту "в" ст.З Указу Президента України від 23.07.98 № 817/98
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"
( 817/98 ) (817/98)
була створена робоча група для проведення позапланової
документальної перевірки позивача за період з ХХ.10.99 р. по
ХХ.08.2002р.
Фактичною підставою для проведення позапланової документальної
перевірки слугували виявлені в ході камеральної перевірки
розбіжності між даними по доходах і витратах, зазначеними в
деклараціях ТОВ "ХХХ" по податку на прибуток і по ПДВ за 2000 рік,
2001 рік та за 1 півріччя 2002 р.
Відповідно до пункту "в" ст.З Указу Президента України від
23.07.98р. № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
позапланова виїздна перевірка, яка
не передбачена в планах роботи контролюючого органу, проводиться
при наявності хоча б однієї з обставин, передбачених цією статтею,
зокрема, у разі виявлення недостовірності даних, заявлених у
документах обов'язкової звітності.
Як передбачено пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання
податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого
наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
, та пунктом
1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства,
затвердженого наказом ДПА України від 08.07.97 р. № 214 ( z0313-97
) в редакції наказу ДПА України від 21.01.98 р. № 37 ( z0094-98 ) (z0094-98)
, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними
документами, відповідати даним бухгалтерського обліку платника та
податковому обліку (звітності).
Дані декларації формуються в залежності від об'єкту оподаткування
податком на додану вартість чи податком на прибуток за правилами,
визначеними Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Неспівпадання об'єкту оподаткування за названими Законами
об'єктивно обумовлює відсутність в чинному законодавстві вимоги
щодо відповідності даних податкової декларації з податку на додану
вартість та декларації про прибуток підприємства. Відповідач не
навів доводів щодо підстави, відповідно до якої дані в цих
деклараціях повинні співпадати.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до
обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача законних
підстав для проведення позапланової перевірки, призначеної
розпорядженням від ХХ.10.2002р. № 1, а отже і для застосування
адміністративного арешту активів позивача у зв'язку з відмовою
позивача виконати вимоги щодо проведення цієї перевірки.
Беручи до уваги викладене, підстави для визнання доводів
касаційної скарги щодо порушення господарськими судами попередніх
інстанцій норм матеріального права обґрунтованими відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у - м.Полтаві залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003р. - без змін.