ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2002 Справа N 12\354
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Козир Т.П. розглянув касаційну
скаргу АКБ “Укрсоцбанк” в особі Кременчуцької філії на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2002 р.
у справі № 12\354 за позовом АКБ “Укрсоцбанк” в особі
Кременчуцької філії до ВАТ “Промтовари” про стягнення 696810,44
грн. за участю представників: позивача – Кисельов М.Є.,
Твердохліб О.С., відповідача – Кульчицька Т.А., Пшеничний О.Л.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2002
р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
04.09.2002 р. рішення від 25.04.2002 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі та доповненні до неї позивач просить
скасувати постанову від 04.09.2002 р. посилаючись на те, що вона
прийнята з порушенням норм чинного законодавства та прийняти
нове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
На підставі договору № 3 від 17.07.97 р. позивач надав
відповідачу кредит у розмірі 1000000 грн. Забезпеченням
кредитного договору є укладений сторонами 18.07.97 р. договір
застави належних відповідачу магазину і товарів в обороті
загальною вартістю 1300000 грн.
20.02.2001 р. сторони і громадянка Нестеренко Т.О. уклали
договір уступки вимоги № 1\02-П. Місцевий і апеляційний суди
дійшли висновку про те, що укладенням цього договору позивач
втратив право вимоги до відповідача щодо виконання кредитного
договору. Однак, такого роду юридична оцінка здійснена за умови
неповного та однобічного зясування обставин справи,
взаємовідносин сторін.
Так, суд не зясував дійсну правову природу договору уступки
вимоги, згідно якого на громадянку Нестеренко Т.О. покладений
обовязок сплатити банку замість боржника 1 млн. грн. Суд мав
оцінити цю умову договору та зазначити про те, чи не має вона
елементів переводу частини боргу. Необхідність саме такого
підходу до аналізу договору уступки вимоги викликана визначенням
наступних дій учасників договору. Як зазначено в договорі, лише
після виконання гр. Нестеренко Т.О. зобовязання замість боржника
щодо оплати банку 1000000 грн. вона набуває право оформлення
права власності на частину обєкту застави – магазин № 280.
Фактично, згідно матеріалів справи, гр. Нестеренко Т.О. сплатила
банку 1000000 грн., тому до неї повинно перейти у власність
заставлене майно (рішення Автозаводського районного суду
м. Кременчука від 28.01.2002 р. у справі № 2-480). У лютому 2002
р. гр. Нестеренко Т.О. видане реєстраційне посвідчення про право
приватної власності на магазин № 280 (а.с.66).
З урахуванням наведених обставин суд повинен був зясувати та
зазначити в рішенні про те, чи виконаний сторонами договір
уступки вимоги і чи не свідчать дії сторін про фактичну
реалізацію заставленого майна і перерахування коштів в погашення
боргу по кредитному договору.
Викладене має значення для зясування питання сплати банку
нарахованих відсотків за користування кредитом. Надані сторонами
документи, договір уступки вимоги не містять досягнутої угоди
про спрощення банком боргу у розмірі відсотків за користування
кредитом. У згаданому договорі також відсутнє застереження про
те, що в разі його виконання припиняється дія кредитного
договору.
Враховуючи те, що у рішенні суду відсутні дослідження і висновки
відносно викладених обставин, вирішення спору не може бути
визнане обґрунтованим, тому постановлені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа – передачі для розгляду
місцевому суду.
При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене в
цій постанові, вжити заходів щодо всебічного, повного,
обєктивного вирішення спору та ухвалення законного і
обґрунтованого рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу АКБ “Укрсоцбанк” в особі Кременчуцької філії
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від
25.04.2002 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 04.09.2002 р. скасувати.
3. Справу № 12\354 надіслати для розгляду господарському суду
Полтавської області.
4. Стягнути з ВАТ “Промтовари” (39600, м. Кременчук, вул.
Леніна,16, п\р 260039801 в Кременчуцькій філії АКБ “Укрсоцбанк”,
МФО 331348) на користь АКБ “Укрсоцбанк” в особі Кременчуцької
філії (39614, м. Кременчук, вул. Перемоги,1 кор\р 39201980720 в
ОПЕРУ НБУ, МФО 331348, код 9331342) 850 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Полтавської області видати
наказ.
Головуючий, судді О. Шульга
В. Дерепа
Т. Козир