ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2002 Справа N 12/68
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О. Ф. - головуючого, Дерепи В. І., Козир Т.П. , за участю
представника відповідача – Лабунської А. В. дов. від 27.05.2002
року № 4446/50,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Полтавський гірничо-
збагачувальний комбінат” на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 27.08.2002 року у справі за позовом ТОВ
“Строймашсервіс” до ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2001 року ТОВ “Строймашсервіс” звернулось до суду з
позовом про стягнення боргу до ВАТ “Полтавський гірничо-
збагачувальний комбінат”.
В позові вказав, що на підставі договору від 5.01.1999 року
в січні – лютому 1999 року поставив відповідачу обладнання
вартістю 9403450 гривень.
Відповідач повинен був розрахуватись протягом 5 днів з
моменту підписання акту здачі – приймання обладнання, проте, свої
зобов’язання не виконав.
Просив стягнути проіндексований на індекс інфляції борг і 3
відсотки річних – всього 15423408,6 російських рублів.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
1.04.2002 року позов задоволено частково.
З ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на
користь позивача стягнено 13722740 російських рублів 49 коп. та
судові витрати.
В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 року рішення суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат” просить скасувати судові рішення і відмовити в позові,
посилаючись на неправильне застосування судами ст.ст. 214 і 245
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зазначає, що позивач не виконав умови договору, оскільки
продав некомплектну і неякісну продукцію, дійсна вартість якої
менша від договірної.
На вчасно заявлені претензії відповідача не відреагував, за
вказаною в договорі адресою установою зв’язку не розшуканий.
В зв’язку з цим акт приймання – здачі обладнання не
складено, розбіжності по його вартості не врегульовані, а строк
розрахунку не настав.
Після прийняття касаційної скарги до провадження від
відповідача надійшла заява про її відкликання з клопотанням
представника позивача про припинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник ВАТ “Полтавський гірничо-
збагачувальний комбінат” цю заяву відкликав і наполягає на
розгляді касаційної скарги за наведеними доводами.
Представник позивача до суду не з’явився. Про місце і час
розгляду касаційної скарги повідомлявся належним чином. Згідно
відмітки установи зв’язку за вказаною в позовній заяві адресою не
знаходиться.
Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу
інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з
простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений
інший розмір процентів.
Згідно ст. 209 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка не виконала
зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову
відповідальність лише при наявності вини, крім випадків,
передбачених законом або договором.
Як встановлено судом, 5.01.1999 року між сторонами укладено угоду
№ 839/76/12/87, яку вони назвали договором поставки.
За цією угодою позивач зобов’язався поставити відповідачу різну
техніку за окремою специфікацією на загальну суму 14028900 рублів
Російської Федерації, а відповідач – прийняти і оплатити товар.
В дійсності за цією угодою відповідачу згідно специфікації
відправлено 2 автомобілі УАЗ, автокран, 2 екскаватори і
самохідний скрепер на загальну суму 9403450 рублів Російської
Федерації.
Акт здачі – приймання техніки не складений в зв’язку з наявністю
між сторонами взаємних претензій щодо якості техніки і виконання
зобов’язань належним чином.
З цих же причин відповідач за одержану техніку не розрахувався.
Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що зазначений
договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.
Як встановлено судом, позивач не виробляв продану ВАТ
“Полтавський гірничо – збагачувальний комбінат” техніку, а
придбавав її в різних організаціях на виконання угоди з
відповідачем.
Термін розрахунку за товар договором визначено протягом 5 днів з
моменту оформлення акту приймання – здавання.
За таких обставин вказаний договір за своєю правовою природою
фактично є договором купівлі – продажу.
Згідно ст. 234 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
покупець, якому продано річ
неналежної якості вправі за своїм вибором вимагати...
відповідного зменшення купівельної ціни.
Як встановлено судом, у відповідності з умовами договору
відповідач при прийманні продукції по якості провів експертизу
силами Кременчуцького відділення Полтавської торгово –
промислової палати.
Згідно висновку експерта дійсна вартість техніки з урахуванням її
якості склала 4394119 російських рублів.
Разом з тим, експертиза визнала неможливим визначення вартості
затрат на усунення недоліків проданих речей.
За таких обставин суд прийшов до помилкового висновку про належне
виконання зобов’язань ТОВ “Строймашсервіс”.
Враховуючи, що відповідач вживав всі заходи для врегулювання
розбіжностей, його вини в неналежному виконанні зобов’язань
немає.
Тому відсутні підстави для притягнення ВАТ “Полтавський
гірничо – збагачувальний комбінат” до відповідальності.
Таким чином, повно встановивши обставини справи, суд дав їм
невірну юридичну оцінку, оскільки до правовідносин, які склалися
між сторонами, необхідно застосовувати норми ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють договір купівлі – продажу.
З огляду на викладене, рішення суду підлягають зміні.
З відповідача на користь ТОВ “Строймашсервіс” необхідно
стягнути вартість техніки в розмірі, визначеному незалежною
експертизою, - 4394119 гривень, повернення держмита і судові
витрати.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Полтавський гірничо – збагачувальний
комбінат” задовольнити частково.
Змінити постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 27.08.2002 року і рішення господарського суду
Полтавської області від 1.04.2002 року.
Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського
суду Полтавської області від 1.04.2002 року в наступній редакції:
“Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Полтаський
гірничо – збагачувальний комбінат”, м. Комсомольськ Полтавської
області, вул. Строітєлєй, б.16, (р/р № 26006301550205/810 у
Промінвестбанку м. Комсомольська, МФО 331133, код 00191282) на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Строймашсервіс”,
м. Курськ Російської Федерації, вул. Литовська, 12 А, (р/р
40702810601300000366 у ВАТ “Курськпромбанк”, БІК 043807708;
поточний валютний рахунок в українських гривнях №
40702980201300000366 у ВАТ “Курськпромбанк” кор. рах. №
30101810800000000708) – 4394119 рублів Російської Федерації
боргу, 10000 рублів Російської Федерації – повернення держмита та
69 гривень судових витрат”.
Доручити господарському суду Полтавської області видати
наказ.
Головуючий О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир