ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2002 Справа N 6/3/55
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів Хандуріна М.І.,
Чупрун В.Д.,
за участю представників від позивача: не з’явився;
від відповідача: Носиков О.О. – дов.
від 25.07.2002 р.;
розглянувши у відкритому відокремленого підрозділу “Запорізька
судовому засіданні АЕС” Національної атомної
касаційну скаргу енергогенеруючої компанії “Енергоатом”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.04.2002 р.
у справі господарського Запорізької області
суду
за позовом дочірнього підприємства Одеське
монтажне управління ВАТ
“Південтеплоенергомонтаж”
до відокремленого підрозділу “Запорізька
АЕС” Національної атомної
енергогенеруючої компанії
“Енергоатом”,
Державного підприємства “Національна
атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом”
Про стягнення 94 835 грн. 65 коп. ,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2001
р. відмовлено в позові ДП Одеське монтажне управління ВАТ
“Південтеплоенергомонтаж” до відокремленого підрозділу
“Запорізька АЕС” Національної атомної енергогенеруючої компанії
“Енергоатом” та державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія”Енергоатом” про стягнення 94835, 65
грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.04.2002 р. рішення господарського суду Запорізької
області від 10.12.2001 р. скасовано. З державного підприємства
“Національна атомна енергогенеруюча компанія”Енергоатом” в особі
її структурного підрозділу Запорізька АЕС стягнуто 94835,65 грн.
боргу, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відокремлений підрозділ
“Запорізька АЕС” Національної атомної енергогенеруючої компанії
“Енергоатом” звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасування постанову
апеляційного суду, посилаючись на те, що сторонами не було
узгоджено порядок, строки та форми оплати за виконані позивачем
роботи за договором № 4 від 20.11.1998 р. При цьому скаржник
посилається на протокол розбіжностей до даного договору,
редакція п. 7 якого визначає умови платежів, змінена, сторонами
обумовлено укладення додаткової угоди до договору по формі і
строку оплати робіт. Оскільки додаткові угоди не укладались, то
позивач не мав підстав вимагати оплату за виконані роботи, а суд
не повинен був задовольняти його вимоги про стягнення коштів.
Колегія суддів, заслухавши пояснення відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла
висновку, що з врахуванням всіх обставин справи, подана
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між відокремленим підрозділом “Запорізька АЕС” Національної
атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” та дочірнім
підприємством Одеське монтажне управління ВАТ
“Південтеплоенергомонтаж” 20.11.1998 р. укладено договір № 4 на
виконання підрядних робіт, за яким позивач зобов’язався провести
ремонт обладнання трубопроводів, вартість робіт згідно п. 3
договору склала 190000 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що дочірнє
підприємство Одеське монтажне управління роботу виконало, про що
свідчать акти приймання виконаних робіт. Дійсна вартість
виконаних робіт склала 176362,8 грн., яку відповідач оплатив
частково на суму 81527,15 грн. Заборгованість склала 94835,65
грн., що підтверджено актом звірки сторін.
Господарський суд Запорізької області відмовляючи в позові
виходив з того, що сторонами не було укладено додаткової угоди
по формі і строку оплати виконаних робіт, укладення якої було
передбачено в зміненій редакції п. 7 договору № 4 від 20.11.1998
p.
Випадки, коли має місце невизначеність строку виконання
зобов’язань, регулюються ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, в якій
зазначено, що якщо строк виконання зобов'язання не встановлений
або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати
виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 06.11.2000 р. була
пред’явлена претензія № 373 по договору № 4 від 20.11.1998 р.,
яку була відхилена відповідачем листом від 26.01.2001 р.
№ 28-23/422.
Таким чином, оскільки позивач виконав роботи, а відповідач
необґрунтовано відхилив претензію, то згідно ст. 165 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
він повинен бути зобов’язаний в примусовому порядку
виконати свої зобов’язання, оскільки термін виконання
зобов’язання по оплаті виконаних робіт по договору № 4 від
20.11.1998 р. починає свій перебіг з моменту отримання претензії
позивача про необхідність оплати.
За таких обставин судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що в постанові Дніпропетровського
апеляційного господарського суду дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, постанова відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновку апеляційного суду, а тому підстав для скасування даної
постанови не вбачається.
З врахуванням наведеного та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”
Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”
залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.04.2002 р. у справі № 6/3/55 залишити без змін.
Головуючий В. Божок
Судді М. Хандурін
В. Чупрун