ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2002 Справа N 34/283
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у справі)
Михайлюка М.В.
розглянувши у відкритому Акціонерного комерційного
судовому засіданні агропромислового банку “Україна”, м.
касаційну скаргу Київ
на рішення від 12.09.2002
у справі № 34/283
господарського суду м. Києва
за позовом Акціонерного комерційного
агропромислового банку “Україна”, м.
Київ
до Державного казначейства України, м.
Київ,
3-я особа Національний банк України, м. Київ,
Відділ Державної виконавчої служби
Печерського районного управління
юстиції в м. Києві
Про стягнення 584 441,43 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача – Олексійчук О.П.
від відповідача – Даниленко І.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2002
Акціонерному комерційному агропромисловому банку “Україна”
відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 584 441,43 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до п. 5 Порядку
застосування векселів Державного казначейства, векселі
Державного казначейства видаються в рахунок фінансування витрат
державного бюджету, за винятком видатків на оплату праці та
інших грошових виплат населенню, за згодою відповідного
одержувача коштів з державного бюджету. Відсотки на вексельну
суму не нараховуються (п. 4).
Випуск, обіг та погашення казначейських векселів врегульовано
постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку
застосування векселів Державного казначейства” від 27.06.1996,
якою не передбачено право держателя казначейського векселя
вимагати відсотки від дати настання строку платежу, витрати на
вчинення протесту, витрати по відсилці повідомлення, а також
інші витрати.
Оскаржуючи рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2002
скаржник просить скасувати рішення, прийняти нове рішення, яким
задовольнити позов Акціонерного комерційного агропромислового
банку “Україна”, посилаючись на те, що статтею 5 Уніфікованого
закону встановлено, що у переказному векселі, який підлягає
оплаті відразу після пред’явлення або у визначений строк після
пред’явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає
оплаті, будуть нараховуватися відсотки.
При цьому в статті 77 названого Закону зазначено, що до простого
векселя також застосовуються такі ж положення, що стосуються
переказного векселя.
Право вимоги банку, вважає скаржник, обумовлене ст. 48
Уніфікованого закону, відповідно до якої держатель може вимагати
від того, до кого він звертається з регресом, проценти. Закон
України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
, встановив, що
відсотки, про які йдеться у п. 2 статті 48 Уніфікованого закону,
на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на
території України, нараховуються виходячи з розміру облікової
ставки Національного банку України на день подання позову і від
дня настання строку платежу до дня подання позову відповідно.
Будь-яких обмежень щодо нарахування відсотків в порядку ст. 48
Уніфікованого закону за векселями Державного казначейства чинним
законодавством України не встановлено.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Акціонерний комерційний агропромисловий банк “Україна” є
власником векселів № 513004650015629, № 51300001042448, №
51300465015630 та № 51300001042449 емітованих Державним
казначейством України, загальною номінальною вартістю 18 921
876,55 грн.
Кошти в погашення номінальної вартості перераховувалися лише
після настання строку платежу за векселями.
Згідно ст. 21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”
( 1201-12 ) (1201-12)
, порядок випуску та обігу векселів визначається
Кабінетом Міністрів України.
Випуск, обіг та погашення казначейських векселів врегульовано
постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку
застосування векселів Державного казначейства” від 27.06.1996 №
689.
Відповідно до п. 4 вказаного Порядку казначейські векселі
випускаються з вексельними сумами 5 000 000 000 та 1 000 000 000
карбованців.
Відсотки на вексельну суму не нараховуються.
Посилання скаржника на те, що право вимоги банку обумовлене ст.
48 Уніфікованого закону, відповідно до якого держатель може
вимагати від того, до кого він звертається з регресом, відсотки
не заслуговує на увагу, оскільки постановою Кабінету Міністрів
України “Про затвердження Порядку застосування векселів
Державного казначейства” не передбачено право держателя
казначейського векселя вимагати відсотки від дати настання
строку платежу, витрати на вчинення протесту, а також інші
витрати.
За таких обставин колегія суддів вважає, що господарський суд
дійшов обґрунтовано висновку про відмову Акціонерному
комерційному агропромисловому банку “Україна” у задоволенні
позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового
банку “Україна” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2002 у справі №
34/283 залишити без змін.
Колегія суддів:
Головуючий, суддя Ф.Черногуз
Судді Л.Невдашенко
М.Михайлюк