ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2002 Справа N 2/462
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. – головуючого, Вовка І.В., Гончарука П. А.
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ “Декорум” на ухвалу
господарського суду м. Києва від 18.06.02р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002р. у
справі № 2/462 за позовом ПІІ “Сан Ремо Стайл Італія” до ЗАТ
“Декорум”
про стягнення 579568,94 грн., -
В С Т А Н О В И В
У серпні 2001 р. позивач звернувся до господарського суду з
вимогами про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних
та пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору №
37 від 02.06.98р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2001р. (суддя
Домнічева І.О.) позов задоволено, стягнуто з ЗАТ “Декорум” на
користь позивача 437510,25 грн. боргу, 26250,62 грн. 3% річних
та 115808,07 грн. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.03.02р. зазначене рішення залишено без змін.
20.05.02р. відповідач звернувся до господарського суду м. Києва
із заявою про перегляд рішення суду від 16.10.01р. за
нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.02р. заява
відповідача залишена без задоволення, а вказане рішення без
змін.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.08.02р. апеляційну скаргу ЗАТ “Декорум” залишено без
задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від
18.06.02р. у справі № 2/462 без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу
господарського суду м. Києва від 18.06.02р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002р. у
справі № 2/462 і справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної
інстанцій норм процесуального права.
Зокрема, у касаційній скарзі відповідач посилається на те,
що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від
12.04.02р. виявлені обставини, а саме: визначено, що належним
власником спірного майна є засновник ЗАТ “Декорум” – Франчук
М.Б., з яким підприємство “Сан Ремо Стайл Італія” вело
розрахунки за поставлений ЗАТ “Декорум” товар. До прийняття
вказаного рішення відповідачу не було достовірно відомо, хто є
законним власником спірного майна.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд
прийшов до висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанціїбуло встановлено, що між позивачем і
відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 37 від
02.06.98р., згідно якого (п. п. 4, 6 договору) позивач поставив
комплект обладнання на суму 78738,00 дол. США, а також супутніх
для даного обладнання продуктів харчування на суму 2055,00 дол.
США, а відповідач зобов’язався прийняти зазначений товар і
оплатити його вартість.
Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному об’ємі,
а відповідач не провів оплати вартості отриманого майна.
За таких обставин місцевий суд згідно з вимогами ст. 161, 162,
214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правомірно задовольнив позовні вимоги
позивача в в повному обсязі.
Відповідно до ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало
законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне
значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
При розгляді заяви про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що
обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду
м. Києва від 12.04.02р. щодо визнання за Франчуком М.Б. права
власності на майно, яке є предметом договору оренди № 2/99 від
20.12.99р. не є нововиявленими і не мають істотного значення для
справи, оскільки предметом договору оренди майна та договору
купівлі-продажу між сторонами від 02.06.98р. є не одне і те ж
саме майно.
Висновки суду відповідають матеріалам справи, а встановленим
обставинам дана правильна юридична оцінка.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів
попередніх інстанцій.
У Х В А Л А місцевого суду та постанова апеляційного судів
постановлені з дотриманням норм процесуального права, а тому
підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Декорум” залишити без задоволення, а
ухвалу господарського суду м. Києва від 18.06.02р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2002р. у
справі № 2/462 без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.