ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2002 Справа N 14/238
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.,
суддів: Цвігун В.Л.,
Ткаченко Н.Г.,
розглянув Приватного підприємця Колібабчук К.В.
касаційну скаргу
на постанову від 10.09.02
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 14/238 господарського суду Луганської
області
за позовом Приватного підприємця Колібабчук К.В.
до АТ “Виробничого об’єднання “Енергія”,
м. Луганськ
Про стягнення боргу в сумі 21650 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з’явились
відповідача: Волик Д.В., довір. від 25.11.02
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 27.11.02 оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
У квітні 2002 року приватний підприємець Колібабчук К.В.
(м. Херсон) звернувся з позовом до АТ “ВО “Енергія”
(м. Луганськ) про стягнення 21650 грн. – суми сплаченого їм
авансу по договору № 105 від 17.05.2001. Потім змінив позовні
вимоги і просив стягнути збитки в сумі 21650 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.06.2002
позов задоволено з посиланням на те, що відповідно до ст. 231
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у продавця є право
відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо
продавець порушив договір.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.2002 рішення від 06.06.2002 скасовано, в позові
відмовлено.
Підставами скасування рішення та відмови в позові були порушення
позивачем встановленого порядку розрахунку готівкою,
недоведеність обставин, що мають значення для справи і які
місцевий господарський суд визнав встановленими, відсутність
офіційної заяви про зміну предмету спору.
Приватний підприємець Колібабчук К.В. не погодився з постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2002,
просить її скасувати, а рішення від 06.06.2002 залишити в силі з
посиланням на те, що Інструкція № 7 Національного банку України
“Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”,
затв. Постановою Правління НБУ № 204 від 02.08.96 та “Положення
про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”
( z0040-05 ) (z0040-05)
, затв. Постановою Правління НБУ від 19.02.01 № 21,
на підставі яких винесена постанова від 10.09.2002, на момент
передачі грошей, 17.05.2001 не діяли. Також в порушення ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний суд не вказав, з яких поважних причин він відновив
відповідачу процесуальний строк на оскарження рішення місцевого
суду.
Відповідач надав заперечення до касаційної скарги: вважає, що
постанова Донецького апеляційного господарського суду від
10.09.02 відповідає чинному законодавству та обставинам справи,
просить залишити її без змін, а касаційну скаргу – без
задоволення.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали
справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи обставини справи, суд встановив, що сторони по
справі 17.05.2001 уклали договір № 105, відповідно якому
відповідач повинен був поставити приватному підприємцю
Колібабчук К.В. медичний апарат до 01.07.2001 по ціні,
еквівалентній 7800 у. о. Покупець зобов’язаний був здійснити
платежі: 4000 у. о. – на день укладення договору, 3800 у. о. –
на протязі 6 місяців рівними частками, починаючи з.07.2001 року.
Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
В договорі проти запису “четыре тыс. у. е.” є запис: “оплачено”
і розпис особи, яка підписала договір зі сторони постачальника.
З посиланням на ст. 263 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(наслідки ненадання майна орендарю) позивач просив в позові
стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 21650 грн. з тих
підстав, що постачальник аванс, еквівалентний 4000 дол. США
отримав, але апарат не поставив. Позивач направив відповідачу
письмове повідомлення про відмову від договору. Позивач листом
від 06.06.2002 змінив предмет спору і просив суд стягнути 21650
грн. збитків, підставою стягнення залишилась ст. 263 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Суд рішенням від 06.06.2002 стягнув
збитки в розмірі 21650 грн. з посиланням на ст. 231 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скаржник вважає, що належним доказом сплати стороні по договору
суми, еквівалентної 4000 дол. США є відмітка особи, що підписала
договір, в графі 6.1 договору проти слів “четыре тыс. у. е.” –
сплачено. До речі, в договорі сторін не вказано, що умовними
одиницями будуть долари США.
З огляду на те, що інших доказів сплати авансу відповідачу
позивач не надав, апеляційний суд правильно дійшов висновку, що
при розрахунках готівкою сторони повинні були керуватися
“Положенням про ведення касових операцій у національній валюті
України”, затвердженим постановою Правління Національного банку
України від 19.02.2001, зареєстрованою в Мінюсті України
15.03.2001 № 237/5428. Скаржник в касаційній скарзі та
апеляційний суд в постанові неправильно вказали номер постанови
Національного банку України від 19.02.01, якою затверджено
“Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
. Вона має номер 72, а не 21. Але в
оскаржуваній постанові апеляційний суд правильно навів зміст
пунктів 2.2, 2.3, 3.10 вищезазначеного Положення, де вказується,
що розрахунки між собою та з фізичними особами проводяться із
застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових
і товарних чеків, розрахункових квитанцій, тощо.
Прибуткові касові ордери або видаткові документи одразу ж після
одержання або видачі за ними готівки повинні підписуватися
касиром, а на доданих до них документах ставиться штамп або
напис “Оплачено” із зазначенням дати. Сума готівкового
розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим
підприємством (підприємцем) через їх каси та через каси банків
не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним
або кількома платіжними документами.
Станом на 17.05.02 “Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні” ( z0040-05 ) (z0040-05)
, затв. Постановою
Правління НБУ № 72 від 19.02.01, зареєстроване в Мінюсті України
15.03.01 за № 237/5428, на яке посилався апеляційний суд в
постанові, діяло.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що посилання
апеляційного суду на Постанову Правління НБУ № 21 (арк. справи
50, зворотня сторінка останній абзац) є технічною помилкою,
оскільки норма матеріального права, на яку послався суд,
застосована вірно.
Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському
обороті України”, затверджена постановою НБУ № 204 від 02.08.96
відмінена постановою НБУ № 135 від 29.03.2001. Вона регулювала
безготівкові розрахунки в господарському обороті України, а
позивач по справі наполягає на тому, що він розрахувався
готівкою. У даному випадку посилання апеляційного суду на
відмінений нормативний акт не потягло за собою прийняття
неправильної по суті постанови.
Відповідно ст.ст. 53, 105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення пропущеного процесуального
строку – право суду. Вказані норми вимагають лише зазначити в
рішенні, ухвалі або постанові про відновлення пропущеного
строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця Колібабчука К.В. залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 10.09.2002 по справі № 14/238
господарського суду Луганської області -без змін.
Головуючий, суддя Б. Поляков
С у д д і: В. Цвігун
Н.Ткаченко