ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2003 Справа N 6/429
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Маспі" на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 24 грудня 2002
року у справі № 6/429 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Маспі" до закритого акціонерного товариства
"С.В.К."
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
22 липня 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маспі"
звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до
закритого акціонерного товариства "С.В.К." про стягнення 12535,34
грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за
договором купівлі-продажу № 162 від 12 липня 1999 року, укладеним
між відповідачем та приватним підприємцем А.А.А., який уступив
право вимоги позивачу відповідно до договору № 6 від 12 червня
2002 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 3 вересня 2002
року (суддя Подколзіна Л.Д.) у позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24
грудня 2002 року (судді Акулова Н.В., Гуреєв Ю.М., Дзюба О.М.)
апеляційну скаргу позивача на рішення місцевого суду залишено без
задоволення, а назване рішення - без змін.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
"Маспі" просить скасувати постанову апеляційного господарського
суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення місцевого суду без змін,
попередні судові інстанції виходили з того, що позивач належним
чином не повідомив відповідача про існування договору про уступку
права вимоги № 6 від 12 червня 2002 року, пропущений строк
позовної давності та не надані докази щодо належності накладних №
64 та № 73 до договору купівлі-продажу.
Проте з такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись
не можна, оскільки вони ґрунтуються на неповно встановлених
обставинах справи.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої
порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно до ст. 76 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на
позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права.
Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу № 162 від 12 липня 1999 року
встановлено, що покупець здійснює оплату ста відсотків загальної
суми договору в строк не більше 45 банківських днів з моменту
отримання товару.
Судом першої інстанції було встановлено, що товар був поставлений
відповідно до накладних № 64 від 20 липня 1999 року та № 73 від 2
серпня 1999 року.
Таким чином, строк позовної давності щодо накладної від 20 липня
1999 року спливав у вересні 2002 року. Позовна заява подана 22
липня 2002 року, тобто в межах встановленого строку, а тому
висновки попередніх судових інстанцій в даній частині є
безпідставними.
Висновок суду про недоведеність належності накладних № 64 та № 73
до договору купівлі-продажу № 162 від 12 липня 1999 року
ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи.
Порушуючи провадження у справі та призначаючи її до розгляду,
місцевий суд визнав обов'язковою явку відповідача в судове
засідання та зобов'язав звірити розрахунки по договору і надати
відзив.
Апеляційний суд також визнавав обов'язковою явку відповідача в
судове засідання (а.с. 23,46).
Проте, розглянувши справу без участі відповідача та відзиву на
позовну заяву, як місцевий та і апеляційний суд припустились
порушень вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
про всебічний, повний і об'єктивний розгляд у
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та не
навели у судових рішеннях, якими доказами спростовуються пояснення
представника позивача, які в силу ст. 32 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є засобом встановлення
обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо належності
зазначених накладних до договору купівлі-продажу.
До того ж, відмовляючи позивачу в позові, суд виходив з двох
підстав - пропуску позивачем строку позовної давності та
недоведеності позову.
Але суд не звернув уваги на те, що строком позовної давності
обмежене лише порушене право, а тому посилання у рішенні про
відмову у позові за пропуском строку позовної давності та
недоведеністю позовних вимог є безпідставними.
Наведені обставини свідчать про порушення судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
які дають підстави для скасування постановлених у справі судових
рішень.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини
справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін і, в
залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маспі"
задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24
грудня 2002 року і рішення господарського суду Донецької області
від 3 вересня 2002 року у справі № 6/429 скасувати і справу
передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.