ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2002 Справа N 12/4-пс
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів Хандуріна М.І.
Чупруна В.Д.,
за участю представників від позивача: не з’явились;
від відповідача: не з’явились;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні ТОВ “Леон”
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 02.08.2002 р.
у справі господарського Херсонської області
суду
за позовом ТОВ “Леон”
до ВАТ ім. Чкалова
Про визнання договору застави недійсним
та за зустрічним позовом ВАТ ім. Чкалова
До ТОВ “Леон”
Про визнання частково недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.05.2002
р. в позові ТОВ “Леон” до ВАТ ім. Чкалова про визнання дійсним
договору застави відмовлено. Зустрічний позов ВАТ ім. Чкалова до
ТОВ “Леон” про визнання договору № 6 від 16.11.1999 р. частково
недійсним - в частині п. 3 – задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.08.2002р. рішення господарського суду Херсонської області від
13.05.2002 р. змінено, договір № 6 від 16.11.1999 р., укладений
між ТОВ “Леон” та ВАТ ім. Чкалова визнано недійсним з моменту
укладення.
Не погоджуючись з даними судовими рішення ТОВ “Леон” звернулося
до Вищого господарського суду України про їх скасування,
мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та
процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ ім. Чкалова просить залишити
її без задоволення, зазначаючи, що доводи касаційної скарги не
ґрунтуються на чинному законодавстві.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 16.11.1999 р.
укладено договір № 6, за яким позивач в якості попередньої
оплати пред’явив відповідачу вексель на суму 284886 грн., а
відповідач зобов’язався поставити 700 тон пшениці 5 класу. В
якості забезпечення виконання зобов’язань, згідно з розділом 3
цього договору, ВАТ ім. Чкалова передало в заставу зернотік.
Даний договір було підписано головою правління ВАТ ім. Чкалова.
Як встановлено судам першої інстанції, опису предмету застави,
необхідного для укладення договору застави, позивачем не
представлено, що є порушенням ст. 12 Закону України “Про
заставу”. Протирічить Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
п. 3.2. договору про те, що заставлене майно на час дії договору
№ 6 від 16.11.1999 р. належить ТОВ “Леон”, тому судами першої і
апеляційної інстанції підставно відмовлено в задоволенні позову
про визнання договору застави дійсним.
Крім того, згідно з п. 8.3.11 Статуту ВАТ ім. Чкалова
передбачено, що на підставі рішень, прийнятих правлінням, голова
правління видає накази та інші розпорядчі документи щодо
діяльності товариства, підписує угоди на суму, що не перевищує
50 відсотків статутного фонду товариства, а п. 8.3.5 Статут
передбачено затвердження договорів, які були укладені головою
правління з наступним затвердженням правління товариства. Згідно
протоколу засідань правління № 2 від 16.05.2000 р. правління ВАТ
ім. Чкалова дана угода схвалена не була. Доводи скаржника про
подальше схвалення умов спірного договору спростовуються
матеріалами справи.
Таким чином, висновок апеляційного суду про підписання договору
№ 6 особою без відповідних повноважень відповідає обставинам
справи, і тому, відповідно до ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дана
угода визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам
закону.
За таких обставин судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що в постанові Одеського апеляційного
господарського суду дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, постанова відповідає чинному законодавству, а тому
підстав для її скасування не вбачається.
З врахуванням наведеного та керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Леон” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.08.2002 р. у справі № 12/4-пс залишити без змін.
Головуючий В. Божок
Судді М. Хандурін
В. Чупрун