ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
26.11.2002                                     Справа N 29/239
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого                  Овечкіна В.Е.,
суддів:                      Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.,
за участю представників:     
позивача                     І.Файнгольд
Відповідача                  Б.Сердюк
Третьої особи                Т.Мироненко
розглянув касаційну скаргу   ДПІ у Печерському районі м. Києва
на постанову                 Київського апеляційного
                             господарського суду
у справі                     № 29/239
за позовом                   ПП “Марс”
до                           ДПІ у Печерському районі м. Києва
третьої особи                відділення державного казначейства
                             у Печерському районі м. Києва
 
Про   стягнення з бюджету 97779,29 грн.,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського  суду м. Києва  від  09.08.2002  (суддя
Усатенко)  позов  задоволено,  позивачу  з  державного   бюджету
повернуто  заборгованість по ПДВ за серпень 2001  року  17682,00
грн., вересень 2001 р. в сумі 15185,00 грн., жовтень 2001  р.  в
сумі  14192,00  грн.,  листопад 2001 р.  в  сумі  34375,00  грн.
грудень 2001 р. в сумі 29893,00 грн.
 
Рішення  суду  мотивовано тими обставинами,  що  факт  існування
бюджетної  заборгованості,  її  не  погашення  відповідачами  не
оспорюється,   відсутність  висновку  ДПІ  у  Печерському   р-ні
м.  Києва  до  уваги  не  приймається, оскільки  надання  такого
висновку Законом України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         не передбачена.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
19.09.2002  рішення суду по цій справі змінено,  оскільки  судом
першої    інстанції   помилково   зазначена    сума    бюджетної
заборгованості  в  розмірі більшому ніж сума в розмірі  97779,29
грн., яка підлягає стягненню згідно позовної заяви.
 
ДПІ  у  Печерському районі м. Києва просить постанову Київського
апеляційного господарського суду та рішення суду по  цій  справі
скасувати,  справу  направити на новий розгляд  до  суду  першої
інстанції,  оскільки в зв”язку з відсутністю висновку  ДПІ  щодо
відшкодування ПДВ з бюджету не має інформації стосовно того, яку
суму  та  в  який  час  слід відшкодувати. Відсутність  висновку
унеможливлює    відшкодування   ПДВ    відділенням    державного
казначейства.   Отже,  судом  неправильного  застосовані   норми
“Порядку  відшкодування ПДВ”, затвердженого наказом ДПА  України
та  Головного управління Держказначейства від 02.07.97 № 209/72,
постанова  КМ  України  “Про  порядок  відшкодування  ПДВ”   від
26.09.2001   №  1270,  п.  6  ст.  7  “Положення  про   державне
казначейство”   затвердженого  постановою   Кабінету   Міністрів
України від 31.07.95 № 590.
 
Вищий  господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив  матеріали  справи та вважає, що  касаційна  скарга  не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Верховною Радою України ратифікована конвенція про права людини,
яка в основному складається з прецеденту, а отже в нашій державі
на законодавчому рівні визнано наявність прецедентного права.
 
Виходячи з викладеного, Вищий господарський суд України враховує
судову  практику  та  постанову  Верховного  Суду  України   від
11.03.2002  №  25/237 згідно якої встановлено, що:  “За  Законом
України  “Про  ПДВ”  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         право  платника  податку  на
отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від
тієї    обставини,    чи   був   податковим   органом    поданий
територіальному органу Держказначейства відповідний висновок про
який  йдеться  у  п. 5 Порядку відшкодування  ПДВ  від  02.07.97
№ 209/72.
 
Касаційною інстанцією не приймається до уваги заперечення ДПІ  у
Печерському   районі  стосовно  ексклюзивності   інформації   по
відшкодуванню  ПДВ  конкретній  юридичній  особі,  оскільки  всі
відомості щодо розміру суми та найменування юридичної  особи  на
користь  якої здійснюється відшкодування містяться  у  постанові
суду, а отже не потребують якогось додаткового встановлення  або
підтвердження іншим не судовим органом.
 
Крім  того,  слід  зазначити,  що кожна  сторона  має  право  на
оскарження  дій  чи  бездіяльності  юридичної  особи,  порушених
законних  інтересів,  оскарження висновків  одного  з  учасників
процесу  чинним  законодавством не  передбачено,  що  вказує  на
порушення  норм  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         в  контексті  рівності
учасників  процесу  перед Законом і судом  згідно  ст.  4-2  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Виходячи  з викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11,  111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий
господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову Київського апеляційного господарського суду по  справі
№  29/239 від 19.09.2002 залишити без зміни, а касаційну  скаргу
без задоволення.
 
Головуючий                                В. Овечкін
 
Судді                                     Є. Чернов
 
                                          Й. Мілевський