ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2002 Справа N 21/494
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.,
за участю представників
сторін:
позивача не з’явився
відповідача Шулдик О.О., Горбенко Д.А.
розглянув у відкритому ТОВ “Сантіс”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 22.10.2002
та ухвалу від 22.10.2002
господарського суду м. Києва
у справі № 21/494
за позовом ДПА у м. Києві
до ТОВ “Сантіс”
Про продовження терміну застосування адміністративного арешту
активів відповідача
Рішенням від 22.10.2002 господарського суду м. Києва (суддя
Шевченко Е.О.) позов задоволено – на підставі п. 9.3.3 ст. 9
Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” продовжено до
2160 годин строк повного адміністративного арешту активів ТОВ
“Сантіс”, застосованого раніше згідно рішення ДПА у м. Києві від
16.10.2002, з посиланням на наявність достатніх підстав вважати,
що звільнення активів з-під адміністративного арешту може
загрожувати їх зникненням або знищенням.
Водночас ухвалою від 22.10.2002 господарського суду м. Києва,
винесеною на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з метою забезпечення
позову на період до набрання законної сили рішенням від
22.10.2002 заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам
розпоряджатися у будь-який спосіб активами ТОВ “Сантіс” з огляду
на те, що згідно вимог п. 9.5 “д” Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
після закінчення
граничного строку (96 годин) адміністративний арешт зупиняється,
а це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення
після набрання ним законної сили.
ТОВ “Сантіс” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
ухвалу скасувати, провадження у справі припинити, оскільки
вважає, що в порушення вимог ст.ст. 22, 56, 59, 64, 65
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце
судового засідання, так як суд порушивши 21.10.2002 провадження
у справі № 21/494 призначив розгляд справи на наступний день
(22.10.2002), передоручивши позивачу зобов’язання вручити копію
ухвали від 21.10.2002 відповідачу, що згідно зі ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є в
будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
господарського суду. Скаржник також посилається на невиконання
позивачем вимог суду щодо доведення до відома відповідача
інформації про слухання справи, склавши фіктивний “акт № 26/54-
328 про незнайдення підприємства”. Окрім того, відповідач вказує
на відсутність підстав для застосування адміністративного арешту
активів ТОВ “Сантіс”, оскільки посилання позивача на відмову
посадових осіб ТОВ “Сантіс” від проведення документальної
перевірки не відповідають дійсності з тих мотивів, що з
06.09.2002 документація ТОВ “Сантіс” знаходиться на перевірці в
ДПІ у Подільському районі м. Києва згідно запиту № 9380 від
06.09.2002 і про це було відомо позивачу.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування судом норм процесуального права та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,
дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ “Сантіс” підлягає
частковому задоволенню, оскаржувані рішення та ухвала –
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 64, п. 3 ст. 111-9, п. 2 ч. 2 ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя,
прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її
надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення
провадження у справі, в якій вказується про призначення справи
до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце
його проведення, а тому розгляд судом справи за відсутності будь-
якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце
засідання є в будь-якому випадку підставою для скасування
рішення місцевого господарського суду і передачі справи на новий
розгляд.
Водночас згідно з ч. 2 п. 9.3.3 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
керівник податкового
органу (його заступник) має право звернутися до господарського
суду з поданням про продовження строку арешту активів платника
податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення
активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх
зникненням або знищенням, а господарський суд повинен прийняти
відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання
зазначеного звернення. Отже, виходячи зі змісту зазначеної
статті відповідне подання повинно бути вручено органом державної
податкової служби господарському суду не пізніше 48 годин до
закінчення визначеного законом граничного строку (96 годин)
застосування адміністративного арешту активів. Однак, в
порушення згаданих вимог позивачем відповідне подання вручено в
канцелярію господарського суду м. Києва лише 21.10.2002 об 11
годині.
Враховуючи обставини закінчення строку адміністративного арешту
активів ТОВ “Сантіс” 22.10.2002 року об 14 год. 15 хв.
господарський суд ухвалою від 21.10.2002 призначив справу до
розгляду в надзвичайно стислі строки – на наступний день
(22.10.2002) о 9 год. 30 хв., чим було порушено права
відповідача на судовий захист. Адже, відповідач об’єктивно не
міг отримати до часу призначеного судового засідання ухвалу від
21.10.2002, надіслану в день її винесення, в зв’язку з чим ТОВ
“Сантіс” не було повідомлено належним чином про час і місце
судового засідання. З огляду на це колегія вважає, що розгляд
справи без участі відповідача в значній мірі був обумовлений
запізнілим внесенням позивачем відповідного подання до суду.
Водночас зазначене в п. 5 резолютивної частини ухвали від
21.10.2002 зобов’язання ДПА у м. Києві вручити копію цієї ухвали
відповідачу суперечить вимогам ст. 87 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно яких рішення
та ухвали розсилаються сторонам через установи зв’язку або
вручаються під розписку кожній із сторін окремо. Наявне
оформлене пунктом 5 резолютивної частини ухвали від 21.10.2002
доручення позивачу вручити копію ухвали відповідачу є порушенням
конституційних принципів рівності сторін перед законом і судом
та змагальності сторін у судовому процесі, закріплених ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, оскільки позивач вочевидь
виступає в якості заінтересованої сторони.
Наведені обставини в їх сукупності переконливо свідчать про
наявність достатніх підстав вважати, що справу було розглянуто
судом без участі відповідача, не повідомленого належним чином
про час і місце судового засідання, в зв’язку з чим оскаржуване
рішення підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції. Натомість відповідно до ст.
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція вважає доцільним зазначити про необхідність
ретельно перевірити судом при новому розгляді справи доводи
відповідача щодо знаходження документації ТОВ “Сантіс” з
06.09.2002 на перевірці в ДПІ у Подільському районі м. Києва
згідно запиту № 9380 від 06.09.2002, тобто на момент
застосування адмінарешту активів відповідача, витребувати
відповідні відомості від ДПІ у Подільському районі м. Києва,
оскільки достовірне встановлення цих обставин може свідчити про
відсутність необхідних підстав для застосування повного
адмінарешту активів відповідача, передбачених п. 9.1.2 “г”
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
. Суду першої інстанції при новому розгляді справи
слід врахувати відсутність нормативних підстав для відновлення
строку дії адмінарешту активів платника податків та ті обставини,
що обов’язковою передумовою продовження строку дії адмінарешту
активів відповідача може бути дія попереднього адміністративного
арешту в межах граничного 96-годинного терміну, а тому при
встановленні обставин закінчення чинності рішення ДПА в м. Києві
від 16.10.2002 про застосування повного адмінарешту активів ТОВ
“Сантіс” необхідно вирішити питання про наявність чи відсутність
підстав для припинення провадження у даній справі згідно з п. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як це передбачено листом ВГСУ
від 20.08.2002 № 06-4/943 “Про деякі питання розгляду
господарськими судами подань органів державної податкової служби
про продовження строку адмінарешту активів платника податків”.
Водночас підлягає скасуванню ухвала від 22.10.2002 про вжиття
заходів забезпечення позову, якою до набрання законної сили
рішенням від 22.10.2002 заборонено ТОВ “Сантіс” та будь-яким
іншим особам у будь-який спосіб розпоряджатися активами ТОВ
“Сантіс”, оскільки, прийнявши таку ухвалу господарський суд
безпідставно вийшов за межі процесуальних повноважень
(юрисдикції), чим порушено імперативні вимоги ч. 3 ст. 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
частині процедури та строків набрання законної сили рішенням
місцевого господарського суду. Оскаржуваною ухвалою рішенню від
22.10.2002 по суті передчасно та неправомірно було надано
обов’язкової сили для негайного його виконання з моменту
прийняття, а також позбавлено відповідача можливості
апеляційного оскарження зазначеного рішення. Окрім того, ухвала
від 22.10.2002 має похідний характер від рішення 22.10.2002,
винесена на період набрання ним законної сили, а тому в разі
скасування рішення також підлягає скасуванню.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
помилкове застосування судом першої інстанції норм
процесуального законодавства при вирішенні даного спору, в
зв’язку з чим згідно з вимогами п. 3 ст. 111-9 та п. 2 ч. 2 ст.
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
оскаржувані рішення та ухвала підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ст.ст. 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Сантіс” задовольнити частково.
Рішення від 22.10.2002 та ухвалу від 22.10.2002 господарського
суду м. Києва у справі № 21/494 скасувати з передачею справи на
новий розгляд до цього ж господарського суду.
Головуючий В. Овечкін
Судді Є. Чернов
Й. Мілевський